Розділ 1. Адміністративне право як галузь національного права

- забороні певних дій з огляду на можливість застосування відповідних юридичних засобів впливу на правопорушників (заборона направлення скарг громадян на розгляд тим посадовим особам, чиї дії є предметом скарги. За порушення цієї заборони винні посадові особи несуть дисциплінарну відповідальність);

- наданні можливості вибору одного із передбачених адміністративно-правовою нормою варіантів належної поведінки (наприклад, надання посадовим особам можливості вибору при вирішенні питання про застосування до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, того чи іншого адміністративного стягнення або звільнення її від відповідальності);

- наданні можливості чинити або не чинити дії, передбачені адміністративно-правовою нормою у визначених нею умовах (громадянин сам вирішує питання, чи варто оскаржувати дії посадових осіб, які він оцінює як протиправні).

У зв'язку із трансформацією предмету адміністративного права певні реформаційні процеси притаманні і методу адміністративного права. Поряд із переважним застосуванням імперативного методу в адміністративно-правовому регулюванні суспільних відносин здійснюється використання і певних елементів диспозитивного методу (надання адміністративних послуг, укладання адміністративних договорів тощо), що свідчить про поступовий перехід до змішаної природи методу адміністративного права, тобто про органічне поєднання у ньому типових ознак як імперативного, так і диспозитивного методів правового регулювання, спрямованість методу адміністративного права на демократизацію взаємовідносин між людиною та державою.

Адміністративне право, зберігаючи своєрідність, що дістає вияв в його предметі і методі, тісно взаємодіє практично з усіма існуючими галузями права та теорією держави та права. Воно охоплює своїм регулюючим впливом найрізноманітніші сфери суспільних відносин.

Спробуємо показати співвідношення адміністративного права з деякими галузями права.

1) Адміністративне право і теорія держави та права

Теорія держави та права визначає основоположні засади, базис, фундамент для регулювання, а адміністративне право базується на загальнотеоретичних засадах, що можуть бути застосовані до його сфери регулюючого впливу. Загальнотеоретичне підґрунтя мають положення щодо природи та змісту суспільних відносин, які становлять предмет адміністративного права, щодо структури норм адміністративного права, щодо системи джерел адміністративного права, щодо системи адміністративно-правової галузі тощо.

2) Адміністративне право і галузі публічного права

3) Адміністративне право і галузі приватного права

4) Адміністративне право і галузі суміжного змісту (з адміністративно-правовою складовою)

Співвідношення полягає в тому, що значна частина відносин, які регулюються нормами галузей суміжного змісту (земельне право, аграрне право, екологічне право, митне право, податкове право, банківське право тощо), регулюється й нормами адміністративного права і притаманними йому методами. При цьому домінуючим є "обслуговування" відповідних галузей процесуальною та процедурною частинами адміністративного права. Зазначені галузі та деякі інші останнім часом у вітчизняній правовій доктрині прийнято розглядати як предметні галузі із "адміністративно-правовою складовою", яка стосується, перш за все, діяльності суб'єктів публічної адміністрації, публічного адміністрування. Реальна "частка" відповідної складової може бути різною, однак саме вона спрямована на визначення моделей відносин за участю суб'єктів публічної адміністрації.

Адміністративне та екологічне право. Екологічному праву притаманний адміністративно-правовий метод регулювання суспільних відносин щодо охорони та використання природних ресурсів, а також забезпечення екологічної безпеки. Схожим є також суб'єктний склад адміністративно-правових та еколого-правових відносин, а саме наявність суб'єкта публічної адміністрації (наприклад, щодо дозвільної системи в екологічній сфері, щодо експертної діяльності в екологічній сфері, щодо інформаційної діяльності в екологічній сфері, щодо облікової діяльності в екологічній сфері тощо). Варто також зазначити, що деякі інститути адміністративного права є складовою еколого-правового механізму охорони навколишнього природного середовища (контроль, нагляд, примус, адміністративна відповідальність).

Адміністративне та митне право. Для митного права притаманним є адміністративно-правовий метод правового регулювання, в якому домінуючими засобами є владні приписи та заборони у сфері митної справи. Нормами адміністративного права визначається статус суб'єктів публічного адміністрування в митній сфері, регулюються відносини щодо застосування заходів примусу при здійсненні митного контролю, у тому числі заходи адміністративної відповідальності. Також адміністративно-правовий характер мають норми, що визначають види митних режимів та умови переміщення товарів через митний кордон у відповідному режимі. Таким чином, адміністративне право є базовим щодо митного права.

Адміністративне та трудове право. Зближує правові галузі нерівноправність суб'єктів правовідносин (одна сторона наділена владно-організаційними повноваженнями щодо іншої). Отже, методи правового регулювання адміністративно-правових та трудових відносин є тотожними, а розбіжності спостерігаються у предметах правового регулювання. Трудове право регулює трудові відносини учасників, тобто відносини, що виникають у процесі праці. Адміністративне право регулює аспекти публічного адміністрування трудової діяльності, тобто організацію, координацію, адміністрування трудового процесу. Норми трудового права визначають статус працівників як учасників трудового процесу, а норми адміністративного права - державно-службові відносини.

Суть адміністративного права як галузі публічного права може бути визначено і через функції, які воно здійснює. Під функціями адміністративного права варто розуміти основні напрями адміністративно-правового впливу на відносини, що виникають у сфері публічного адміністрування та здійснення адміністративно-сервісної діяльності суб'єктами публічної адміністрації, а також у сфері охорони громадського порядку з метою їхнього упорядкування. Традиційно виділяють наступні функції адміністративного права:

1) регулятивну функцію, яка полягає у визначенні основних прав та обов'язків суб'єктів публічної адміністрації, визначенні правил поведінки інших учасників адміністративно-правових відносин, а також упорядкуванні відносин щодо публічного адміністрування адміністративно-політичної, соціально-культурної та економічної сфер суспільного життя;

2) охоронну функцію, яка дістає вияв у встановленні заходів адміністративного примусу, спрямованих на запобігання, припинення правопорушень, а також забезпечення притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності. Крім того, охоронна функція адміністративного права дістає свій вияв у встановленні адміністративно-правових режимів з метою захисту публічних інтересів у процесі здійснення публічного адміністрування.