Розділ 8. Адміністративно-правове регулювання в адміністративно-політичній сфері

- проведення дізнання у справах про пожежі та порушення протипожежних правил;

- внесення пропозицій щодо формування державної політики у відповідній сфері на розгляд Міністру надзвичайних ситуацій України.

Діяльність ДАЗВ України та Держтехногенбезпеки України спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра надзвичайних ситуацій України.

Важливе значення має також Державне агентство резерву України (Держрезерв України), до основних завдань якого належить реалізація державної політики у сфері державного матеріального резерву та внесення пропозицій щодо її формування. Положення про Державне агентство резерву України затверджене Указом Президента від 13 квітня 2011 р. № 463/2011.

Питання щодо охорони державного кордону, його режиму та прикордонного режиму регулює Закон "Про державний кордон України". Закон визначає державний кордон України як лінію і вертикальну поверхню, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, води, надр і повітряного простору. Державним кордоном на морі є лінія зовнішньої межі територіального моря України, яка розташована на відстані 12 морських миль від берега. Таким чином, кордон України є просторовою межею, яка охоплює певну територію, у рамках якої визначений державний суверенітет України. Державний кордон України визначається Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Захист і охорона державного кордону є однією з найважливіших функцій держави. Закон "Про державний кордон України" та Закон "Про Державну прикордонну службу України" розкривають суть державного захисту та охорони кордону.

Основним суб'єктом публічного адміністрування у сфері захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні є Адміністрація Державної прикордонної служби України, яка діє на підставі Положення, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 р. № 399/2011.

Основним завданням охорони державного кордону України є забезпечення встановленого режиму перетинання державного кордону України. Відповідно, основними функціями Адміністрації Державної прикордонної служби України є:

- забезпечення реалізації державної політики у сфері захисту державного кордону, внесення пропозицій щодо її формування, здійснення управління у сфері охорони державного кордону;

- участь у розробленні та реалізації загальних принципів правового оформлення і забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні;

- здійснення управління територіальними органами, Морською охороною, органами охорони державного кордону, розвідувальним органом, органами забезпечення, навчальними закладами та науково-дослідними установами.

Охорона державного кордону передбачає функціонування відповідних правових режимів. Чинним законодавством закріплюються такі режими: а) режим державного кордону; б) прикордонний режим; в) режим у пунктах пропуску через державний кордон.

Режим державного кордону України - порядок перетинання державного кордону України, плавання і перебування українських та іноземних невійськових суден і військових кораблів у територіальному морі та внутрішніх водах України, заходження іноземних невійськових суден і військових кораблів у внутрішні води і порти України та перебування в них, утримання державного кордону України, провадження різних робіт, промислової та іншої діяльності на державному кордоні України.

Прикордонний режим - правила в'їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, обліку та тримання на пристанях, причалах і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.

Режим у пунктах пропуску через державний кордон - порядок перебування і пересування всіх осіб і транспортних засобів у межах території прикордонних залізничних і автомобільних станцій, морських і річкових портів, аеропортів і аеродромів, відкритих для міжнародного сполучення, а також здійснення іншої діяльності, пов'язаної з пропуском через державний кордон осіб, транспортних засобів та вантажів, який встановлюється наказом начальника органу охорони державного кордону, погодженим з начальником митного органу та керівником підприємства, на території якого розмішено пункт пропуску через державний кордон.

Відповідно до вимог режиму державного кордону та у порядку, визначеному Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57, та Правилами в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 р. № 1074, перетинання кордону здійснюється через пункти пропуску, під якими розуміється спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.

3. Адміністративно-правове регулювання у галузі зовнішньої політики

Нормативну базу державного управління у галузі зовнішньої політики становлять такі важливі акти, як Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р., Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р.. Конституція, Закон "Про основи національної безпеки України", Воєнна доктрина України, закони України від 29 червня 2004 р. "Про міжнародні договори України", від 12 вересня 1991 р. "Про правонаступництво України", Закон "Про дипломатичну службу", закони України від 23 квітня 1999 р. "Про участь України в міжнародних миротворчих операціях", від 4 лютого 1994 р. "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", Закон "Про біженців", Закон України від І липня 2010 р. "Про засади внутрішньої і зовнішньої політики", Положення про дипломатичне представництво України за кордоном, затв. розпорядженням Президента України від 22 жовтня 1992 р. № 166/92-рп, Консульський статут України, затв. Указом Президента України від 2 квітня 1994 р. № 127/94, тощо.

Публічне адміністрування закордонних справ полягає в діяльності державних органів, спрямованої на здійснення зовнішньої політики України. Зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного та взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними нормами міжнародного права.

До повноважень Верховної Ради України у сфері зовнішніх відносин належать: визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики; заслуховування щорічних та позачергових послань Президента України про внутрішнє і зовнішнє становище України; оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру; схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України; затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням; схвалення рішення про надання військової допомоги іншим державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України; надання законом згоди на обов'язковість міжнародних договорів України та денонсація міжнародних договорів України.

У сфері зовнішніх зносин представницькі функції виконує Президент України. Згідно зі ст. 102 Конституції Президент України є главою держави і виступає від її імені. Він представляє державу у сфері міжнародних відносин, відвідує з офіційними і неофіційними візитами зарубіжні країни, бере участь у роботі міжнародних форумів тощо, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори і укладає міжнародні договори України. Крім цього, згідно з Конституцією Президент України призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях, приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав. Вірча грамота надсилається главою іноземної держави Президентові України, що засвідчує офіційний статус глави дипломатичного представництва, і він приступає до виконання своєї місії з моменту вручення вірчої грамоти. Надзвичайний і Повноважний Посол України, Постійний представник України при міжнародній організації призначаються на посади і звільняються з посад Президентом України за поданням Міністерства закордонних справ України. Президент України приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства, що передбачено Законом України від 18 січня 2001 р. "Про громадянство України".