Розділ 3. Державна служба та служба в органах місцевого самоврядування в Україні

Адміністративне право України

- державні службовці судової влади.

В навчальній та науковій літературі пропонуються й інші варіанти поділу державних службовців. Найбільшу практичну значущість має класифікація за характером і обсягом наданих повноважень, причому найбільші труднощі викликає розмежування понять "посадова особа" і "представник влади". До посадових осіб належать керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законодавчими актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій. Посадові особи мають право здійснювати в межах своєї компетенції владні дії, які призводять до виникнення юридичних наслідків.

Представники влади - це державні службовці, які мають право ставити юридично-владні вимоги, давати вказівки, робити приписи та застосовувати заходи адміністративного впливу щодо органів та осіб, які не пов'язані з ними службовими відносинами і не знаходяться в їх підпорядкуванні, тобто щодо "третіх осіб" (наприклад, працівники міліції під час виконання своїх службових обов'язків, податкової служби, прокуратури, фінансової інспекції тощо).

До функціонального (оперативного) складу належать державні службовці - спеціалісти, характер роботи яких зумовлений завданнями державного органу, в якому вони працюють. Вони особисто здійснюють функції, заради яких створено цей орган. Такі посади не пов'язані з керівною, організаційною діяльністю, а отже, дії службовців лише як виняток можуть тягти юридичні наслідки. В свою чергу, адміністративно-допоміжний персонал складається із службовців, службова діяльність яких не передбачає дій, що призводять до настання юридичних наслідків, які впливають на зміст рішень органу. Ця категорія службовців, виконуючи дії матеріально-технічного характеру, готує умови для здійснення юридично значущих дій. До цієї категорії відносять секретарів, діловодів, архіваріусів тощо.

Правовий статус службовця нерозривно пов'язаний із поняттям посади, яка визначає такі його аспекти: соціальний (горизонтальні та вертикальні відносини); організаційний (місце посади в структурі органу); правовий (коло повноважень, функції, права, обов'язки, відповідальність). Посада - це визначена структурою і штатним розкладом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень. Штат - це постійний, встановлений склад співробітників певної юридичної особи, які перебувають в організаційно-правовому зв'язку і забезпечують виконання покладених на них функцій та завдань. Посада є частиною структури органу, виявом його компетенції як сукупності встановлених в офіційній формі прав і обов'язків, тобто повноважень будь-якого органу або його посадових осіб, які визначають їх можливості приймати обов'язкові для виконання рішення, організовувати та контролювати їх виконання, вживати у необхідних випадках заходи відповідальності.

Посади державних службовців класифікуються з урахуванням організаційно-правового рівня органу, обсягу й характеру повноважень особи на певній посаді, ролі й місця посади у структурі державного органу. Останнім часом актуальним є питання класифікації державних посад (ця категорія ширше, ніж посада державної служби), в основу якої покладено поділ посад на політичні та посади державної служби. В органах державної влади виокремлюються такі 3 типи посад: політичні (посади, які не належать до посад державних службовців, заміщуються, як правило, особою, що безпосередньо обрана народом на певний строк, це, наприклад, посади Прем'єр-міністра, Першого віце-прем'єр-міністра, віце-прем'єр-міністрів, міністрів); адміністративні (посади перших заступників міністрів, державних секретарів міністерств, керівників, заступників керівників та спеціалістів, окрім політичних та патронатних); патронатні (посади радників, консультантів, помічників, прес-секретарів та інші посади, передбачені штатним розкладом для організаційного та інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності Президента України, Голови Верховної Ради України, членів Кабінету Міністрів України, глав місцевих державних адміністрацій, які самостійно здійснюють добір на зазначені посади).

Регулювання державної служби базується на положеннях Конституції, Закону "Про державну службу" та цілого ряду нормативно-правових актів. Правовий статус Президента України, Голови Верховної Ради України та його заступників, голів постійних комісій Верховної Ради України та їх заступників, народних депутатів України, Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України, Голови та суддів Конституційного Суду України, Голови та суддів Верховного Суду України, Голови та суддів вищого спеціалізованого суду України, Генерального прокурора України та його заступників регулюється Конституцією та спеціальними законами України. Регулювання правового становища державних службовців, які працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, Служби безпеки, внутрішніх справ тощо здійснюється відповідно до Закону "Про державну службу", якщо інше не передбачено законами України.

Традиційно до статусу державного службовця включаються наступні елементи: права, обов'язки, обмеження, заохочення та гарантії, відповідальність, які органічно поєднуються між собою. Розглянемо окремі аспекти статусу державного службовця, починаючи з наданих йому прав. Законодавством наданий широкий обсяг прав державних службовців:

- користуватися правами і свободами, які гарантуються громадянам України Конституцією і законами України;

- брати участь у розгляді питань і прийнятті в межах своїх повноважень рішень;

- одержувати від державних органів, підприємств, установ і організацій, органів місцевого та регіонального самоврядування необхідну інформацію з питань, що належать до їх компетенції;

- на повагу до особистої гідності, справедливе і шанобливе ставлення до себе з боку керівників, співробітників і громадян;

- вимагати затвердження керівником чітко визначеного обсягу службових повноважень за посадою службовця;

- на оплату праці залежно від посади, яку він обіймає, рангу, який йому присвоюється, якостей, досвіду та стажу роботи:

- безперешкодно ознайомлюватись з матеріалами, що стосуються проходження ним державної служби, в необхідних випадках давати особисті пояснення;

- на просування по службі з урахуванням кваліфікації та здібностей, сумлінного виконання своїх службових обов'язків, участь у конкурсах на заміщення посад більш високої категорії;

- вимагати службового розслідування з метою зняття безпідставних, на думку службовця, звинувачень або підозри;

- на здорові, безпечні та належні для високопродуктивної роботи умови праці;

- на соціальний і правовий захист відповідно до його статусу;

- захищати свої законні права та інтереси у вищестоящих державних органах та у судовому порядку.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративне право України» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 3. Державна служба та служба в органах місцевого самоврядування в Україні“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • МОДУЛЬ І. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

  • Розділ 1. Адміністративне право як галузь національного права

  • 2. Історія розвитку адміністративного права

  • 3. Система адміністративного права

  • 4. Джерела адміністративного права. Систематизація адміністративного законодавства

  • 5. Адміністративне право як галузь права, галузь правової науки та навчальна дисципліна

  • 6. Механізм адміністративно-правового регулювання

  • 7. Норми адміністративного права. Адміністративно-правові відносини

  • Розділ 2. Суб'єкти адміністративного права

  • 3. Адміністративно-правовий статус органів виконавчої влади України

  • 4. Адміністративно-правовий статус інших органів публічної адміністрації

  • Розділ 3. Державна служба та служба в органах місцевого самоврядування в Україні
  • Розділ 4. Діяльність суб'єктів публічної адміністрації

  • 2. Діяльність суб'єктів публічної адміністрації. Адміністративний розсуд. адміністративно-правові режими

  • 3. Форми діяльності суб'єктів публічної адміністрації

  • 4. Методи діяльності суб'єктів публічної адміністрації

  • 5. Поняття, види та зміст правових актів суб'єктів публічної адміністрації (правових актів адміністрування)

  • Розділ 5. Адміністративно-деліктне право

  • Тема 2. Адміністративна відповідальність

  • Тема 3. Провадження в справах про адміністративні правопорушення (адміністративно-деліктне провадження)

  • Розділ 6. Адміністративно-процесуальне та адміністративно-процедурне право

  • 3. Суть та значення адміністративного судочинства (адміністративної юстиції)

  • МОДУЛЬ II. ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

  • Розділ 7. Адміністративно-правове регулювання у сфері економіки

  • 4. Адміністративно-правове регулювання у сфері захисту економічної конкуренції

  • 5. Адміністративно-правове регулювання у сфері промисловості

  • 6. Адміністративно-правове регулювання в галузі фінансів

  • 7. Адміністративно-правове регулювання у сфері інфраструктури

  • Розділ 8. Адміністративно-правове регулювання в адміністративно-політичній сфері

  • Розділ 9. Публічне адміністрування у соціально-культурній сфері

  • Розділ 10. Адміністративне право зарубіжних країн

  • 3. Європейське адміністративне право: загальна характеристика

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи