Розділ ІІІ ОКРЕМІ ГАЛУЗІ ПРАВА

Звільнення у зв’язку зі станом здоров’я, що перешкоджає виконанню роботи, можливе лише після відповідного медичного висновку, який надає лікувально-консультаційна комісія (для інвалідів – медико-соціальна експертна комісія).

Порядок скасування допуску до державної таємниці встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 26 Закону «Про державну таємницю» від 21 січня 1994 р.);

3) систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення (п. 3 ст. 40).

Такими, що систематично порушують трудову дисципліну, вважаються працівники, які мають дисциплінарне або громадське стягнення за порушення трудової дисципліни і порушили її знову. При цьому враховуються заходи дисциплінарного стягнення, що встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (відповідно до ст. 151 КЗпП дисциплінарне стягнення діє протягом року);

4) прогул (у тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (п. 4 ст. 40).

Офіційне визначення поняття прогулу закріплене в п. 25 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку від 20 липня 1984 р.: прогулом вважається неявка на роботу без поважних причин протягом усього робочого дня. Так само прогульниками визнаються працівники, які були відсутні на роботі без поважних причин більше трьох годин підряд або сумарно протягом робочого дня.

Пленум Верховного Суду України у п. 24 постанови № 9 від 6 листопада 1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» висловив думку, що прогулом слід вважати відсутність працівника без поважних причин на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин (безперервно або сумарно) протягом робочого дня.

У нормативних актах немає визначення причин, які слід вважати поважними в разі відсутності на роботі. Такі поняття у трудовому праві заведено вважати оціночними, коли і роботодавець при звільненні, і суд при розгляді трудового спору мають з урахуванням обставин оцінити ці причини та зробити висновок щодо їх поважності.

Не може вважатися прогулом невихід працівника на роботу у зв’язку з незаконним переведенням.

Для звільнення за п. 4 достатньо одного факту прогулу або відсутності на роботі більш трьох годин протягом робочого дня без поважних причин;

5) нез’явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений більш тривалий строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв’язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності (п. 5 ст. 40).

Звільнити працівника за цією підставою можливо лише в тому випадку, якщо працездатність продовжувалася більше 4 місяців безперервно, а тому підсумовувати окремі періоди відсутності через хворобу не можна. Звільнити працюючого можна тільки в період непрацездатності;

6) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п. 6 ст. 40).

Поновлення на роботі означає не просто повернення до роботи працівника, за яким, відповідно до законодавства, зберігається місце роботи (народні депутати; військовослужбовці строкової служби, звільнені протягом трьох місяців з дня призову за станом здоров’я, та ін.). На цій підставі працівники можуть бути звільнені у випадках: якщо на роботі поновлено органами з розгляду трудових спорів незаконно звільненого працівника; якщо працівнику, звільненому з роботи (посади) у зв’язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, надається попередня робота (посада);

7) поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння (п. 7 ст. 40).

Поява на роботі означає, що працівник перебував у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння на місці роботи (підприємство, установа, організація) в будь-який час протягом робочого дня (зміни). Для працівників з ненормованим робочим днем знаходження на роботі у стані сп’яніння за межами робочого дня теж вважається порушенням трудової дисципліни. Нетверезий стан працівника, наркотичне або токсичне сп’яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими доказами (в тому числі показаннями свідків), що повинні бути відповідно оцінені роботодавцем, а також судом (у разі оскарження звільнення до суду).

Для звільнення за цією підставою не має значення кількість вжитого спиртного, ступінь сп’яніння, чи був відсторонений порушник від роботи, чи застосовувалися в минулому до нього заходи дисциплінарного або громадського стягнення;

8) вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановлене вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу (п. 8 ст. 40).

Звільнення працівника за цією підставою можливе навіть при одноразовому вчиненні ним за місцем роботи розкрадання майна власника та незалежно від того, в робочий чи неробочий час вчинене розкрадання. Звільнити працівника можна протягом одного місяця з дня набрання законної сили вироком суду чи дня прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення або громадського впливу за вчинення крадіжки.

Звільнення працівника з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 ст. 40 КЗпП, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Не допускається звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності (крім випадку, зазначеного у п. 5), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.