Розділ ІІІ ОКРЕМІ ГАЛУЗІ ПРАВА

– юридичні факти – обставини, що тягнуть за собою виникнення специфічних кримінально-правових відносин – відносини рівноправних суб’єктів права, що випливають із реалізації особами наданих їм абсолютних суб’єктивних прав (складні правоутворюючі факти);

– юридичні факти, які змінюють кримінально-правові відносини (правозмінюючі факти);

– юридичні факти, які тягнуть за собою припинення кримінально-правових відносин (правоприпиняючі юридичні факти).

Залежно від характеру суспільних відносин, врегульованих кримінальним правом, кримінально-правові відносини можна поділити на такі види:

1) охоронні, які за підставами виникнення поділяються на:

а) негативна кримінальна відповідальність – з моменту вчинення злочину;

б) правовідносини, що породжуються діянням неосудних та малолітніх;

в) секундарні охоронні правовідносини – з моменту вчинення злочину, який не становить суспільної небезпеки.

2) заохочувальні за підставами виникнення поділяються на:

а) позитивна кримінальна відповідальність – з моменту вчинення суспільно корисного правового поступку;

б) концесуальні правовідносини – дозволена, прийнятна поведінка;

в) змішані правовідносини – має місце незакінчений злочин + заохочення, пов’язане із суспільно корисною поведінкою правопорушника.

21.5. Склад злочину

Підставою кримінальної відповідальності є наявність у вчиненому особою діянні ознак конкретного складу злочину, передбаченого кримінальним законом (ст. 2 КК України).

Законодавчий (нормативний) опис ознак конкретного складу злочину, що містяться в статті 2 Особливої частини Кримінального кодексу, у своїй сукупності закріплює той мінімум ознак, який дає підстави відмежувати злочинне діяння від незлочинного. Наявність цієї сукупності ознак злочинного діяння в поводженні винного є єдиною і достатньою підставою для вирішення питання про можливість притягнення особи до кримінальної відповідальності за здійснення конкретного діяння.

Поняття злочину і складу злочину перебувають у нерозривній єдності: склад злочину – це законодавче закріплення в законі узагальнених ознак окремих видів злочинів.

Поняття злочину і складу злочину позв’язані між собою, але не тотожні. Матеріальне поняття злочину є основою юридичної конструкції складу будь-якого конкретного злочину і розкриття змісту його необхідних ознак. Поняття злочину конкретизується в кримінальному законодавстві у формі окремих складів злочинів.

Під складом злочину розуміють сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, установлених законом, що характеризують суспільно небезпечне діяння як злочин. Очевидно, склад злочину правильніше називати не просто сукупністю ознак, а їх системою, тому що склад злочину володіє всіма найважливішими ознаками, які властиві системі як цілісності. Подібно властивостям будь-якої системи, відсутність якогось із елементів складу злочину ліквідує всю систему в цілому.

Склад злочину – це правове поняття про злочин. Склад злочину утворюють ознаки, що характеризують об’єкт злочину, його об’єктивну сторону, суб’єкт злочину і суб’єктивну сторону злочину. Кожний із чотирьох елементів складу (об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона), у свою чергу, характеризується обов’язковими і факультативними ознаками, що визначають конкретний склад злочину. Без встановлення обов’язкових ознак складу злочину неможливе притягнення особи до кримінальної відповідальності і правильна кваліфікація злочину. Кваліфікація злочину – це логічний процес установлення всіх необхідних ознак злочину й ототожнення їх із ознаками конкретного складу злочину, закріпленого в кримінально-правових нормах Особливої частини КК України.

Склади злочинів поділяються на види: за конструкцією складу злочину (матеріальний, формальний та усічений); за ступенем суспільної безпеки (основний, кваліфікований та з пом’якшувальними обставинами); за характером структури складу злочину (простий та складний).