Розділ ІІІ ОКРЕМІ ГАЛУЗІ ПРАВА

Відомо, що системи концептуальних ідей (парадигм), на яких ґрунтується сучасне кримінальне законодавство України і які становлять кримінально-правову доктрину, доволі різняться між собою. Наприклад, існуючі і втілювані у працях сучасних українських учених характеристики кримінальної відповідальності не можна звести до загального і єдиного знаменника. Багато в чому це зумовлено процесами становлення молодої української держави, революційними змінами в економічній та політичній сферах суспільства, змінами суспільної свідомості, нарешті – парадоксами сучасної делегованої демократії, яка в певному розумінні детермінує стрибкоподібні зміни у кримінальній політиці і кримінально-правовій ідеології.

Питання кримінальної відповідальності є найскладнішими в науці кримінального права. Річ у тім, що законодавчого визначення кримінальної відповідальності немає, тому в юридичній літературі існує безліч точок зору щодо питань, пов’язаних із кримінальною відповідальністю.

Досить поширеною є точка зору про те, що кримінальна відповідальність, виступаючи різновидом соціальної відповідальності, являє собою діалектичне поєднання двох аспектів – негативного (ретроспективного) і позитивного (перспективного).

Щодо визначення негативної (ретроспективної) кримінальної відповідальності є такі точки зору:

1) кримінальна відповідальність ототожнюється з покаранням;

2) кримінальна відповідальність визначається як засудження, осуд особи за вчинений злочин;

3) пояснюється як обов’язок особи, що вчинила злочин, піддатися несприятливим для неї наслідкам;

4) кримінальна відповідальність трактується як фактичне визнання винним застосованих до нього примусових заходів;

5) фактично ототожнюється з кримінальним правовідношенням або розглядається як сукупність кримінальних та інших правовідносин;

6) вважається об’єктом кримінального правовідношення і визначається як обмеження правового статусу громадянина, якому він за законом підлягає у зв’язку із вчиненням ним злочину, що супроводить державний осуд.

У кримінально-правовій літературі висловлені три основні точки зору щодо підстави кримінальної відповідальності: вчинений злочин, вина, склад злочину. Однак сам факт вчиненого злочинного діяння не є достатнім для притягнення до кримінальної відповідальності, тому що може з’ясуватися, що особа, яка його вчинила, діяла невинно або є неналежним суб’єктом злочину (неосудною або такою, яка не досягла віку кримінальної відповідальності).

Вина так само не може розглядатися як підстава кримінальної відповідальності, оскільки є лише однією з ознак суб’єктивної сторони складу злочину. Тому більш поширеною позицією є точка зору авторів, що визначають як підставу кримінальної відповідальності діяння, яке містить ознаки складу злочину. Отже, підставою кримінальної відповідальності є наявність у вчиненому особою діянні ознак конкретного складу злочину, передбаченого кримінальним законом (ст. 2 КК України).

Законодавчий (нормативний) опис ознак конкретного складу злочину, що міститься в статті Особливої частини Кримінального кодексу, у своїй сукупності закріплює той мінімум ознак, який дає підстави відмежувати злочинне діяння від незлочинного. Наявність цієї сукупності ознак злочинного діяння в поведінці винного є єдиною і достатньою підставою для вирішення питання про можливість притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення конкретного діяння.

Що стосується форм реалізації кримінальної відповідальності, то найбільш прийнятною і такою, що відповідає сучасній кримінальній політиці, є точка зору, згідно з якою кримінальна відповідальність може бути реалізована в таких трьох формах:

1) засудження винного, виражене в обвинувальному вироку суду, не пов’язане з призначенням йому кримінального покарання;

2) засудження особи, поєднане з призначенням їй конкретної міри покарання, від реального відбування якого вона звільняється;

3) відбування призначеного покарання.

Немає єдиної точки зору і щодо меж кримінальної відповідальності. Точки зору, що існують, можна поділити на такі групи:

– початком кримінальної відповідальності є момент вчинення злочину, завершується кримінальна відповідальність погашенням або зняттям судимості, іноді – тільки відбуванням покарання;

– початком кримінальної відповідальності є момент вчинення злочину, завершується кримінальна відповідальність винесенням обвинувального вироку суду з призначенням покарання;