Порядок заміщення посади глави держави у республіках

Політичні системи світу

На підставі аналізу різних форм обрання президента можна зробити висновок, що чим більше парламент усунений від обрання президента, тим вища роль президента в здійсненні державного керівництва суспільством.

Незалежно від способу обрання президента до кандидата на цю посаду встановлюється ряд вимог:

1) наявність громадянства відповідної країни.

При цьому в деяких країнах (Естонія, Казахстан, Колумбія, Монголія, Намібія, США) від кандидата на посаду президента вимагається, щоб він був громадянином за народженням, а не натуралізованим громадянином, а також не мав подвійного громадянства. Наприклад, у ч. 3 ст. 79 Конституції Естонської Республіки 1992 р. зазначено, що "кандидатом на посаду Президента Республіки може бути висунута особа ...яка є громадянином Естонії за народженням", згідно розд. 1 ст. II Конституції США 1787 р. "не може бути обраний на посаду Президента той, хто не є громадянином Сполучених Штатів за народженням...", а відповідно до ст. 100 Конституції Азербайджанської Республіки 1995 р. - "Президентом Азербайджанської Республіки може бути обраний громадянин Азербайджанської Республіки ...який не має подвійного громадянства". У той час чинне законодавство Литви, Польщі, Португалії передбачає можливість мати кандидату у президенти громадянство декількох країн. Наприклад, у ст. 125 Конституції Португальської Республіки 1976 р. визначено, що "обраним на цей пост (Президента - В.К.) можуть бути португальці за походженням...", у 1990 р. на пост Президента Республіки Польща балотувався С. Тимінський, який мав одночасно громадянство Польщі, Канади і Перу;

2) постійне проживання на території держави протягом визначеного строку безпосередньо перед днем виборів (ценз осілості).

Так, кандидат у президенти Литви повинен проживати в країні протягом трьох останніх перед виборами років, у Болгарії, Монголії - 5, у Азербайджані, Узбекистані, Україні, Росії -10 , у США - 14, а в Грузії, Казахстані - 15 років. Наприклад, згідно ч. 2 ст. 103 Конституції України 1996 р. "Президентом України може бути обраний громадянин України, який. проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років...", а у розд. 1 ст. II Конституції США 1787 р. визначено, що "не може бути обраний на посаду Президента той, хто...не проживав протягом останніх чотирнадцяти років у Сполучених Штатах";

3) досягнення визначеного віку (віковий ценз).

Найчастіше цей вік становить тридцять п'ять (Австрія, Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Грузія, Ірландія, Ісландія, Португалія, Угорщина, Україна, Росія, Польща, США) та сорок років (Болгарія, Греція, Єгипет, Естонія, Латвія, Литва, Македонія, Німеччина, Туреччина, Чехія). Наприклад, у ч. 3 ст. 127 Конституції Республіки Польща 1997 р. зазначено, що "Президентом Республіки може бути обраний польський громадянин, який не пізніше дня виборів досяг 35 років...", а в ст. 37 ч. III Конституції Латвійської Республіки 1922 р. у редакції 1998 р. встановлено, що "Президентом Республіки не може бути обрана особа, яка не досягла сорокарічного віку". Винятком є Італія, де згідно ст. 84 її Конституції "Президентом Республіки може бути обраний будь-який громадянин, якому виповнилося п'ятдесят років...". У деяких конституціях встановлюється не тільки нижня, а і верхня вікова межа для глави держави. Так, ч. 3 ст. 43 Конституції Киргизстану 1993 р., ст. 65 Конституції Таджикистану 1994 р., ч. 2 ст. 41 Конституції Казахстану 1995 р. передбачають, що президентом може бути обрана особа, яка не молодша 35 років і не старша 65 років;

4) наявність виборчого права

Тобто володіння в повному об'ємі цивільними та політичними правами. Наприклад, у п. 3 ст. 60 Федерального конституційного закону Австрії від 10 листопада 1920 р. у редакції 1982 р. встановлено, що "Федеральним президентом може бути обрана тільки особа, яка має право брати участь у виборах до Національної ради...".

У деяких країнах до кандидатів на посаду президента на конституційному рівні висуваються додаткові вимоги, а саме:

• належність до корінної національності (Єгипет, Сирія, Туркменістан). Наприклад, згідно ст. 75 Конституції Арабської Республіки Єгипет 1971 р. у редакції 1980 р. "щоб стати обраним Президентом, особа повинна бути єгиптянином, народженим від єгипетських громадян...";

• володіння державною мовою (Казахстан, Киргизстан, Молдова, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан, Україна). Наприклад, у ч. 2 ст. 103 Конституції України 1996 р. зазначено, що "Президентом України може бути обраний громадянин України, який... володіє державною мовою";

• наявність вищої освіти (Азербайджан, Туреччина). Наприклад, у ст. 100 Конституції Азербайджанської Республіки 1995 р. визначено, що "Президентом Азербайджанської Республіки може бути обраний громадянин Азербайджанської Республіки...який має вищу освіту...";

• сповідування державної (офіційної) релігії (іслам - Сирія, Туніс) тощо.

Конституції багатьох країн встановлюють строк здійснення повноважень президента, який складає чотири роки (Ісландія, Колумбія, Коста-Рика, Молдова, Румунія, Угорщина, США), п'ять років (Болгарія, Греція, Індія, Німеччина, Португалія, Україна, Чехія, Франція), шість років (Австрія, Аргентина, Бразилія, Венесуела, Єгипет, Ліван, Мексика, Росія, Фінляндія, Чилі) або сім років (Ірак, Ірландія, Італія, Казахстан, Сирія, Таджикистан, Туреччина, Узбекистан). Наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 103 Конституції України 1996 р. - "Президент України обирається...на п'ять років", у п. 5 ст. 601 Федерального конституційного закону Австрії від 10 листопаду 1920 р. у редакції 1982 р. зазначено, що "строк повноважень Федерального президента складає шість років...", а у п. 3.1 ст. 12 Конституції Ірландії 1937 р. у редакції 1995 р. встановлено, що "з дня вступу на посаду Президент повинен виконувати її протягом семи років...". Винятком є Латвія, де згідно п. 35 ч. III її Конституції "Президент Республіки обирається Сеймом на три роки".

З метою забезпечення демократичних основ в організації та здійсненні державної влади, а також недопущення президентського авторитаризму конституції більшості держав встановлюють обмеження щодо переобрання президента. Як правило, одна і таж особа не може бути обрана президентом більш ніж на два строки (Албанія, Алжир, Болгарія, Греція, Ірландія, Македонія, Польща, Румунія, Сербія, США, Угорщина, Хорватія, Чорногорія) або не більш ніж два строки підряд (Австрія, Азербайджан, Аргентина, Венесуела, Ізраїль, Німеччина, Пакистан, Перу, Португалія, Словаччина, Словенія, Україна, Фінляндія, Чехія). Наприклад, у розд. 1 поправки XXII (1951 р.) до Конституції США 1787 р. зазначено, що "жодна особа не може бути обрана на посаду Президента більш, ніж двічі...", у п. 2 ст. 127 Конституції Республіки Польща 1997 р. визначено, що "Президент Республіки... може бути обраний повторно тільки один раз", у п. V ст. 101 Конституції Азербайджанської Республіки 1995 р. встановлено, що "ніхто не може бути обраним Президентом Азербайджанської Республіки повторно понад двох разів", а у п. 1 ст. 126 Конституції Португальської Республіки 1976 р. затверджено, що "не допускається переобрання ні на три строки підряд, ні протягом п'яти років закінчення другого підряд строку знаходження на посту".

У деяких країнах не допускається навіть повторне обрання президентом однієї і тієї самої особи (Болівія, Гондурас, Еквадор, Коста-Ріка, Мексика, Парагвай, Туреччина). Наприклад, згідно ст. 83 Політичної Конституції Мексиканських Сполучених Штатів 1917 р. "громадянин, який обіймав посаду Президента Республіки... , ні в якому випадку та ні під яким приводом не може знову обіймати цю посаду". У той час в Єгипті, Індонезії, Ісландії, Італії, на Кіпрі, у Франції обмеження щодо строків перебування на посаді президента не передбачені.

Перед вступом на посаду (інавгурація) новообраний президент складає присягу і з цього моменту починається відлік строку його повноважень. Наприклад, відповідно до п. 3 ст. 30 Конституції Греції 1975 р. "президентський строк відлічується з моменту прийняття Президентом присяги". У більшості країн новообраний президент складає присягу перед парламентом або на засіданні парламенту. У ряді пострадянських країн він складає присягу народу (Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргистан, Росія, Україна).

У випадках дострокового відкриття вакансії посади президента (внаслідок смерті, недієздатності, добровільної відставки, усунення з посади в порядку імпічменту чи інших подібних процедур, за станом здоров'я) конституції різних країн по-різному визначають порядок її заміщення. У деяких країнах (США) вибулого президента заміщує віце-прем'єр і дострокові вибори президента не проводяться. У Мексиці і ряді інших президентських республік на таких умовах займає посаду обраний парламентом тимчасовий президент.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Політичні системи світу» автора Кириченко В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Порядок заміщення посади глави держави у республіках“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Змістовий модуль 1. Держава в політичній системі суспільства

  • Структура політичної системи

  • Функції та типологія політичних систем

  • Політична система України

  • Тема 2. Держава як основний інститут політичної системи

  • Поняття та основні ознаки держави

  • Типологія держав

  • Функції держави

  • Тема 3. Форми держави

  • Форма державного правління

  • Форма державного устрою

  • Форма політичного режиму

  • Тема 4. Глава держави

  • Порядок заміщення посади глави держави у монархіях

  • Порядок заміщення посади глави держави у республіках
  • Повноваження глави держави

  • Змістовий модуль 2. Основні інститути політичної системи суспільства

  • Порядок формування парламенту і строк його повноважень

  • Внутрішня структура парламенту

  • Конституційно-правовий статус члена парламенту

  • Тема 6. Виконавча влада (уряд)

  • Порядок формування, структура та склад уряду

  • Компетенція уряду

  • Конституційно-правова відповідальність уряду

  • Тема 7. Місцеве самоврядування

  • Система місцевого самоврядування

  • Романо-германська (континентально-європейська) система

  • Структура та порядок формування органів місцевого самоврядування

  • Компетенція органів місцевого самоврядування та їх відносини з центральними органами держави

  • Тема 8. Політичні партії та партійні системи

  • Класифікація політичних партій

  • Партійні системи

  • Однопартійна система

  • Багатопартійна система

  • Політичні партії та основні типи сучасних виборчих систем

  • Пропорційна виборча система

  • Рекомендована література