• можливість створення і вільного функціонування політичних партій та інших громадських об'єднань, їх юридична рівність. Наприклад, у ч. 3 ст. 15 Конституції України 1996 р. проголошено, що ". держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України", у ст. 9 Конституції Федеративної Демократичної Республіки Ефіопії 1994 р. зазначено, що "громадяни, органи держави, політичні партії, інші об'єднання і посадові особи пов'язані Конституцією.", у ст. 49 Конституції Італійської Республіки 1947 р. зафіксовано, що "усі громадяни мають право вільно об'єднуватися в партії...";
• незалежність засобів масової інформації. Наприклад, у п. 6 ст. 38 Конституції Португальської Республіки 1976 р. зазначено, що "структура та принципи функціонування державних засобів масової інформації повинні забезпечувати їх незалежність від Уряду, державних адміністрацій та інших органів публічної влади.".
На сьогодні у сучасному світі не існує моделі ідеальної демократії. В окремих країнах спостерігається відсутність тих чи інших перерахованих вище ознак демократичного режиму чи відхилення від них, що призводить до звуження цього режиму.
Демократичний політичний режим існує у наступних формах:
• 1) ліберально-демократичний, що заснований на системі гуманістичних принципів здійснення державної влади, обмеження міри втручання держави в суспільні і, особливо, економічні відносини, визнанні прав і свобод людини, забезпеченні рівності всіх перед законом;
• 2) консервативно-демократичний, що спирається переважно не на конституцію, а на демократичні традиції державного правління, що склалися історично та є характерними саме для цієї держави, яка не бажає переходити до нових форм і методів державного правління;
• 3) радикально-демократичний, що здійснюється шляхом постійного введення нових форм реалізації державної влади, використання рішучих заходів щодо підвищення ефективності державного правління.
Демократичний політичний режим найповніше виявляється за парламентарної та парламентарно-президентської форм державного правління. За президентської і змішаної президентсько-парламентарної форм державного правління демократичний політичний режим можливий за наявності, крім усього іншого, досконалої системи стримувань і противаг у системі поділу державної влади, яка б унеможливлювала фактичне зосередження всієї влади в руках глави держави і встановлення тим самим авторитарного режиму.
Недемократичний політичний режим - це форма організації та функціонування політичної системи, за якої державна влада зосереджується в руках неконтрольованої народом групи осіб або в руках однієї особи і здійснюється більш жорсткими методами шляхом порушення прав і свобод людини та усуненням можливостей для вільного волевиявлення інтересів різних груп населення.
Основними формами сучасних недемократичних політичних режимів є тоталітаризм і авторитаризм.
Тоталітаризм - це різновид недемократичного політичного режиму, що характеризується всебічним (тотальним) контролем держави над усіма сферами суспільного та приватного життя громадян із систематичним використанням насильства.
Термін "тоталітаризм" ввів у політичну практику на початку 20-х рр. ХХ ст. лідер італійських фашистів Б.Муссоліні, який намагався створити тоталітарну державу.
Як типу політичного режиму тоталітаризму властиві наступні основні ознаки:
• наявність загальнообов'язкової, єдиної офіційної ідеології, яка пронизує всі сфери життя суспільства;
• однопартійність, тобто основною ланкою у політичній структурі суспільства є єдина, добре організована та побудована за ієрархічним принципом масова політична партія на чолі, як правило, з лідером-вождем, і яка зрощується з державою;
• застосування всеохоплюючого репресивного примусу громадян до виконання владної волі, цілковитого державного контролю за діяльністю громадян, їхніх об'єднань, соціальних груп та інститутів;
• державна монополія на всі засоби масової інформації, що дозволяє маніпулювати суспільною свідомістю та творити її;
• встановлення монопольного контролю з боку партії і бюрократії над збройними силами та всіма правоохоронними органами;
• централізоване керівництво економікою країни за допомогою адміністративно-командної системи управління;
• відсутність реальних насамперед політичних прав і свобод громадян, вільного волевиявлення і врахування інтересів усіх груп і верств населення.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Політичні системи світу» автора Кириченко В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Форма політичного режиму“ на сторінці 2. Приємного читання.
