Головною мотивацією щодо роботи правоохоронних органів визнано якість захисту прав і свобод громадян.
Апелюючи до колишніх держав СРСР, використовуючи такі чинники, як єдність історичної долі, російську мову і велику культуру* Росія не може залишатися осторонь від загального прагнення до свободи. Таким чином, Росія лишає за собою право на "допомогу в прагненні до свободи" щодо пострадянських країн. Ця позиція є майже дзеркальною позиції США, які під приводом встановлення демократії, порушуючи норми міжнародного права, починають військові дії проти країни, яка, на їх думку, не сповідує цінностей демократії в американській трактовці. Фактично керівництво Росії дало зрозуміти, що воно буде відстоювати інтереси свободи у будь-якій пострадянській державі, а приводом можуть стати банальні.
так звані, ущемлення російськомовного населення. Знову ж таки, якщо є політичний інтерес, то привід щодо його реалізації знайдеться. Саме вступ України до НАТО слід розглядати певною запорукою від прямого втручання Росії у внутрішні справи України.
Метою на міжнародній арені проголошено безпеку кордонів і створення сприятливих зовнішніх умов для вирішення внутрішніх російських проблем.
Причому прямо зазначено, що цивілізаторськая місія російської нації на євразійському континенті повинна бути продовжена. Вона полягає в тому, щоб демократичні цінності, помножені на національні інтереси, збагачували й зміцнювали російську історичну спільність.
Окремий наголос зроблено на підтримку в забезпеченні прав російських співвітчизників за кордоном. Як принцип забезпечення даних прав було проголошено: не мають права вимагати дотримання прав людини від інших ті, хто сам їх не поважає, не дотримує і не може забезпечити.
Проголошено курс на ефективне партнерство зі всіма країнами у розв'язанні глобальних проблем: від пошуку дієвої відповіді на погіршення навколишнього середовища до освоєння космосу, від запобігання глобальних техногенних катастроф до усунення загрози розповсюдження СНІДу. І, звичайно, до єднання зусиль в боротьбі з такими викликами сучасному світопорядку, як міжнародний тероризм, транс гранична злочинність і наркоторгівля.
Стосовно громадянського суспільства пріоритетним визнано забезпечення право громадян на об'єктивну-інформацію.
Розглянуті проблеми демографічної безпеки, наслідки алкоголізму і наркоманії, низька народжуваність.
Окреслені адекватні напрями їх вирішення: проведення осмисленої демографічної політики, створення умов, сприятливих для народження дітей, зниження смертності та впорядкування міграції.
Окрема увага приділена ціннісним орієнтирам, зокрема рівню суспільної моральності та культури. Характерним є те, що у посланні думки щодо тих чи інших питань, підтверджуються посиланнями на російських вчених правників, що підкреслює патріотичність змісту даного документу. Причому робиться висновок, що корупція є одним з наслідків дефіциту довіри і моральної сили суспільстві.
Кінцевий висновок, котрий підбито у посланні: Росія стане процвітаючою лише тоді, коли успіх кожної людини стане залежати не тільки від рівня його добробуту, але і від його порядності і культури. Наш народ бився проти рабства, бився за право жити на своїй землі, за право говорити рідною мовою, мати свою державність, культуру і традиції. Він бився за справедливість і свободу. Він відстояв своє право на самостійний розвиток. Він дав тоді нашій Батьківщині майбутнє. І від нинішніх поколінь, від нас з вами, залежить, яким воно буде.
Висновки
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Національна безпека України» автора Ліпкан В.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Концепція національної безпеки Російської Федерації“ на сторінці 5. Приємного читання.
