– істотне підвищення якості законів і нормативно-правових актів України;
– державна зацікавленість урядових органів в першочерговому фінансовому забезпеченні ефективного функціонування законодав чих актів, що приймаються, з питань забезпечення воєнної безпеки України і їх персональна відповідальність за їх виконання;
– державний підхід до процесу розробки і ухвалення, а також до змісту законів (нормативно-правових актів), які не повинні відображати номенклатурні інтереси, а тим більше підстроюватися під погляди чи то окремого державного діяча чи то правлячої еліти.
• 3. Структура, чисельність і оснащення Збройних сил України мають відповідати рівню існуючих і потенційних військових загроз і економічним можливостям України.
• 4. Встановлення оптимальної чисельності особового складу, озброєння і воєнної техніки повинне мати місце лише після вирішення ряду завдань:
* оцінка військово-політичної обстановки, визначений місця України в сучасному світі і в регіоні;
* аналіз потенційних і реальних загроз для України і оцінка стану збройних сил держав — потенційних супротивників.
• визначення завдань Збройних сил України з відбиття можливої зовнішньої агресії.
Основним фундаментом повинні стати такі категорії, як територія України, її геостратегічне розташування, економічні можливості та демографічна ситуація.
Лише після одержання відповідей на поставлені питання, можна говорити про кількісний і якісний склад Збройних сил України.
Євроінтеграція є політичним курсом держави, а не критерієм розбудови її Збройних сил.
Висновки
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Національна безпека України» автора Ліпкан В.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Проблеми реформування Збройних сил України“ на сторінці 2. Приємного читання.
