Розділ 6. ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ

Національна безпека України

Безпека в природокористуванні — процес управління загрозами та небезпеками, за якого забезпечується мінімальний вплив несприятливих умов природи та технологічних процесів її опанування на здоров'я людей. Безпека в природокористуванні розглядається в межах усіх форм галузевого природокористування та в області прямого й опосередкованого впливу на людину (глобально, регіонально і локально).

Екологічна політика — це науковий напрямок, що вивчає взаємозв'язки між процесами техногенної зміни природного середовища і політичними процесами в житті суспільства як в регіональному, так і в глобальному вимірі. Екологічна політика являє собою теоретичну систему політичних, економічних, юридичних та інших заходів, спрямованих на врегулювання стану навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів на будь-якій території або світу загалом (глобальна політика).

Навколишнє середовище — це комплекс усіх об'єктів, явищ і процесів, зовнішніх стосовно даного організму, популяції або сукупності організмів. Взаємодія всередині комплексу здійснюється через круговорот речовин. Таким чином, навколишнє середовище включає речовини і організми біоти, з якими взаємодіє даний організм, а також популяція і сукупність організмів. Навколишнє середовище характеризується передусім за все концентраціями хімічних сполук, які споживають живі організми. З навколишнім середовищем взаємодіє зовнішнє середовище, тобто те середовище, в якому живі організми не функціонують. Проте, регулюючи потоки речовин в навколишньому середовищі, біота впливає і на концентрації біогенів у навколишньому середовищі.

Природне середовище — мало змінена дією антропогенного чинника сукупність природних умов існування людського суспільства, тваринних, рослинних та інших організмів, які, проте, постійно зазнають прямого чи опосередкованого впливу людства, з яким пов'язана господарською діяльністю.

Природне середовище є джерелом найважливіших природних ресурсів, таких, як біопродуктивні ґрунти, вода, мінерали, носії тепла (нафта, газ, вугілля, уран, торф), які забезпечують існування та розвиток біосфери.

Поняття "навколишнє середовище" і "природне середовище* не збігаються за обсягом. Навколишнє середовище включає соціальне середовище, а з поняття "природне середовище" вилучається частина біосфери, яка корінним чином перетворена людиною на об'єкти господарської діяльності (будинки, дороги, механізми, рілля та інші господарські угіддя, промислові відходи, зелені насадження тощо), тобто належать до техносфери.

Біосфера — нижня частина атмосфери, вся гідросфера і верхня частина літосфери Землі, які заселені живими організмами, "область існування живої речовини" {ВЛ. Вернадський); оболонка Землі, в якій сукупна діяльність живих організмів виявляє себе як геохімічний фактор планетарного масштабу. Біосфера — найбільша (глобальна) екосистема Землі — область системної взаємодії живої та неживої речовини на планеті.

Техносфера — частина біосфери, докорінно перетворена людьми за допомогою прямого або опосередкованого впливу технічних і техногенних об'єктів (будинки, дороги, механізми, підприємства тощо) з метою найповнішої відповідності соціально-економічним (але не екологічним) потребам людства.

Загроза — це природне чи техногенне явище з прогнозованими, але неконтрольованими небажаними подіями, що можуть у певний момент часу в межах даної території завдати шкоди здоров'ю людей, спричинити матеріальні збитки, руйнувати довкілля.

Таким чином, термін "загроза" відображає можливість виникнення деяких умов технічного, природного, соціально-політичного або воєнного характеру, при наявності яких можуть наступити несприятливі події та процеси (наприклад, техногенні катастрофи на промислових підприємствах або стихійні лиха, економічні або соціальні кризи тощо).

Джерело загроз — розмаїття внутрішніх і зовнішніх суперечностей суспільного розвитку в країні і на міжнародній арені та різних сферах людської життєдіяльності як постійно еволюціонуючий процес. Це одночасно й головний висхідний критерій для виділення із усієї суми суспільних відносин і притаманних їм суперечностей саме тих, які формують систему суспільних відносин в сфері безпеки.

Аварія — небезпечна подія техногенного, природного чи антропогенного характеру, яка спричинила загибель людей чи створює на об'єкті або території загрозу життю та здоров'ю людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю.

Катастрофа — велика за масштабами аварія чи інша подія, що призводить до тяжких, трагічних наслідків.

Стихійне лихо — небезпечні природні процеси та явища, які за своїми масштабами відхиляються від вузького діапазону нормального функціонування навколишнього середовища, створених людиною пристроїв, споруд, технологій та самої людини; руйнівне природне і/або природно-антропогенне явище або процес, що може спричинити або спричинив загрозу життю та здоров'ю людей, руйнування або знищення матеріальних цінностей та окремих елементів природного середовища. Це можуть бути як короткотривалі процеси, наприклад, тайфуни, смерчі, зсуви, лавини, землетруси, виверження вулканів, цунамі тощо, так і довготривалі — засухи, масове розмноження шкідників, повені, снігові замети. Поняття набуває соціально-економічного змісту, оскільки стихійні лиха виникають переважно у місцях активної господарської діяльності людини. У міру зростання населення і розвитку господарства зростає як частота їх появи, так і обсяг збитків, завданих стихійними лихами, і кількість жертв.

Стихійні лиха можуть призвести до необхідності надання окремим територіям термінової загальнодержавної допомоги та оголошення Президентом України надзвичайного стану.

Уражаючі фактори загроз — складова будь-якого небезпечного процесу або явища, наявність якої спричинена джерелом загрози; характеризується фізичними, хімічними і біологічними параметрами. Уражаючі фактори поділяються на 4 види: природні, техногенні, соціально-політичні та воєнні.

Критичне (порогове) екологічне навантаження — мінімальна концентрація антропогенного фактора в навколишньому середовищі, що спричиняє статистично достовірні зміни в показниках структурно-функціональної організації популяції і/або біоценозу" котрі перевищують межі адаптивних можливостей біосистеми, що історично сформувалися в конкретних умовах довкілля і змінювалися з часом.

Ризик — величина векторна і є кількісною мірою загрози, що включає такі кількісні показники як: величину збитку від небезпечного чинника; імовірність (частоту) появи даного небезпечного чинника. Ризик визначається як добуток імовірності негативної події на величину (імовірність величини) можливого збитку від неї.

Ризик у природокористуванні — імовірність несприятливих для екологічних ресурсів наслідків будь-яких (навмисних або випадкових, поступових і катастрофічних) антропогенних змін природних об'єктів і факторів.

Прийнятний ризик — рівень індивідуального ризику, виправданий з економічної, соціальної й екологічної точки зору, а також є прийнятним для управлінського адміністративного органу. Поняття прийнятного ризику є основою методології, яка дозволяє встановити рівень небезпеки — який є надмірним, а який є прийнятним, а також встановити межі для кількісного виміру рівня безпеки.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Національна безпека України» автора Ліпкан В.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 6. ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Розділ 1. ПОНЯТТЯ ТА ЗМІСТ ЗАГАЛЬНОЇ ТЕОРІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ (НАЦІОБЕЗПЕКОЗНАВСТВА)

  • Сутність і зміст націобезпекознавства

  • Міждисциплінарний підхід до формування націобезпекознавства

  • Основні категорії націобезпекознавства

  • Націобезпекознавство в системі наук

  • Архітектура наукового підходу до вивчення складових національної безпеки

  • Список рекомендованої літератури

  • Розділ 2. УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЮ БЕЗПЕКОЮ УКРАЇНИ

  • Система забезпечення національної безпеки України

  • Мета, завдання і функції системи забезпечення національної безпеки України

  • Принципи побудови та функціонування системи забезпечення національної безпеки

  • Сили та засоби забезпечення національної безпеки України

  • Гарантії ефективного управління національною безпекою

  • Система управління національною безпекою України

  • Структура системи управління національною безпекою

  • Компетенція Президента України у забезпеченні національної безпеки України

  • Конституційні засади організації та діяльності Кабінету Міністрів України в сфері управління національною безпекою

  • Компетенція Верховної Ради України в сфері забезпечення національної безпеки

  • Національний банк України

  • Сили забезпечення національної безпеки України

  • Роль ОВС України в управлінні національною безпекою

  • Роль Служби безпеки України в управлінні національною безпекою

  • Роль Державної митної служби в управлінні національною безпекою

  • Завдання Управління державної охорони України у сфері управління національною безпекою

  • Роль сил спеціального призначення у забезпеченні національної безпеки України

  • Висновок

  • Висновки

  • Список рекомендованої літератури

  • Розділ 3. ПРАВО І НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ

  • Поняття та зміст нормативно-правового забезпечення національної безпеки

  • Роль права в забезпеченні національної безпеки

  • Методологія формування правового поля забезпечення національної безпеки України

  • Принципи формування нормативно-правового поля забезпечення національної безпеки

  • Методологія формування Концепції національної безпеки України

  • Поняття та зміст Концепції національної безпеки

  • Основні підходи до формування доктрин національної безпеки

  • Основні положення Закону України "Про основи національної безпеки України"

  • Модель ієрархічної системи нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини в сфері національної безпеки

  • Висновки

  • Розділ 4. ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ

  • Поняття та зміст інформаційної безпеки

  • Характеристика загроз інформаційній безпеці системи державного управління

  • Поняття та види загроз національним інтересам та національній безпеці в інформаційній сфері

  • Теоретичні аспекти формування та функціонування системи забезпечення інформаційної безпеки України

  • Мета функціонування, завдання системи забезпечення інформаційної безпеки

  • Методи забезпечення інформаційної безпеки

  • Структура системи забезпечення інформаційної безпеки та компетенція її складових

  • Державна політика національної безпеки а інформаційній сфері

  • Висновки

  • Список рекомендованої літератури

  • Розділ 5. ГЕОПОЛІТИЧНА БЕЗПЕКА ТА ЇЇ СТАН НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

  • Джерела геополітики

  • Предмет геополітики

  • Поняття геополітичної безпеки

  • Загальна характеристика України як суб'єкта геополітики

  • Сучасні загрози геополітичній безпеці

  • Система забезпечення геополітичної безпеки

  • Пріоритетні напрями забезпечення геополітичної безпеки

  • Висновки

  • Розділ 6. ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ
  • Екологічні закони та головні принципи екологічної безпеки

  • Основні риси та критерії екологічної безпеки Екологічній безпеці властиві певні риси.

  • Поняття та види загроз національній безпеці в екологічній сфері

  • Система екологічної безпеки

  • Державна система забезпечення екологічної безпеки

  • Напрями забезпечення національної безпеки в екологічній сфері

  • Висновки

  • Розділ 7. ВОЄННА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

  • Основні загрози воєнній безпеці України

  • Чинники, що впливають на ступінь воєнної небезпеки

  • Існуючі та прогнозовані загрози воєнній безпеці України

  • Система воєнної безпеки України

  • Система забезпечення воєнної безпеки і умови її формування

  • Складові системи воєнної безпеки і їх повноваження

  • Аналіз стану системи воєнної безпеки

  • Перспективи розвитку і шляхи вдосконалення системи воєнної безпеки України

  • Особливості реформування Збройних сил України

  • Проблеми реформування Збройних сил України

  • Висновки

  • Список рекомендованої літератури

  • Розділ 8. СТРАТЕГІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

  • Стратегія національної безпеки США

  • Управління національною безпекою в Китаї

  • Політика безпеки Німеччини

  • Політика національної безпеки Франції

  • Державна стратегія національної безпеки Японії у XXI столітті

  • Концепція національної безпеки Монголії

  • Концепція національної безпеки Республіки Молдова

  • Концепція національної безпеки Республіки Білорусь

  • Концепція національної безпеки Російської Федерації

  • Висновки

  • Розділ 9. НЕДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЮ БЕЗПЕКОЮ

  • Національні інтереси та їх забезпечення недержавною системою національної безпеки України

  • Види загроз національній безпеці України

  • Джерела загроз національній безпеці України

  • Методи забезпечення національної безпеки України

  • Напрями недержавного управління національної безпекою України у різних сферах суспільного життя

  • У сфері внутрішньої політики

  • В інформаційній сфері

  • У сфері науки і техніки

  • У сфері духовного життя

  • У сфері оборони

  • У сфері екології

  • У сфері безпеки державного кордону

  • Політика забезпечення національної безпеки України недержавними суб'єктами і першочергові заходи з її реалізації

  • Структура недержавної системи забезпечення національної безпеки України

  • Основні функції недержавної системи забезпечення національної безпеки України

  • Сутність та зміст менеджменту недержавної системи безпеки

  • Сутність та зміст менеджменту НСБ

  • Висновки

  • Список рекомендованої літератури

  • Розділ 10. БЕНЧМАРКІНГ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

  • Поняття та сутність бенчмаркінгу

  • Поняття бенчмаркінгу

  • Механізм бенчмаркінгу

  • Принципи та методи бенчмаркінгу

  • Етапи проведення бенчмаркінга

  • Перспективи бенчмаркінгу безпеки

  • Перспективи розвитку бенчмаркінгу безпеки в Україні

  • Висновки

  • Перелік питань до підсумкового заняття з курсу "НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ"