Розділ І. Теорія і практика зовнішньої політики України

Квантифікована модель поєднує системний аналіз, математичну техніку дослідження операцій і кібернетичний підхід. Таким чином досліджується процес досягнення порозуміння, укладення угоди між сторонами, що конфліктують. Зазначена модель є фактично схемою штучного міжнародного процесу. Нормативне моделювання поєднує загальну теорію систем та основні філософські категорії. Математичні засоби в міжнародних відносинах були запроваджені американськими вченими для застосування здебільшого в конфліктних ситуаціях. Серед них — динамічні моделі як засіб опису поведінки міжнародних систем і суб'єктів відносин. Завдяки такому засобу досліджувалося суперництво європейських держав напередодні Першої світової війни. Сучасні тенденції формування світового політико-правового простору потребують застосування деяких названих методів.

Метод системного аналізу є майже універсальним методом дослідження формування і розвитку міжнародних відносин. Він поєднує в собі виважений конструктивізм із об'єктивністю. Поєднання цього методу з емпіричним може дати вагомі результати дослідження, наближені до реалій. Системність стосовно міжнародних відносин уявляється як певний характер довготермінових взаємовідносин держав або груп держав, що вирізняються стабільністю і взаємозалежністю, в основі яких лежить намагання досягти певного, свідомого компромісу стійких цілей і де наявні елементи правової регламентації базових аспектів міжнародної діяльності.

Поява у провідних країн чітких, довготермінових, усвідомлених владними елітами державних інтересів привнесло у міжнародні відносини відому стабільність і передбачуваність. Це мало вплив на ставлення держав до договірних зобов'язань, піднесло їх значення у регулюванні відносин між складовими елементами системи й надало серйозного імпульсу спробам упровадження правових норм у цю сферу.

Система міждержавних відносин України є типовою міждисциплінарною галуззю знань, яка активно використовує прийоми і методи, запозичені з історичних, політологічних, соціологічних, правових, філософських, економічних досліджень. Сюди входять також методи моделювання, широко застосовані під час і ситуаційного аналізу, і вивчення конфліктогенних ситуацій. Системний аналіз передбачає дослідження всього комплексу міждержавних відносин як цілісного організму, що розвивається і вдосконалюється. Системний метод сприяє глибшому аналізові мотивації поведінки сторін, виявленню питомої ваги різних чинників, що детермінують їхні дії, дослідженню механізму, що визначає динаміку світового співтовариства загалом, і прогнозуванню цього розвитку. Для системного методу притаманний історичний підхід. Під час вивчення предмету, а також пошуку шляхів реалізації державних інтересів у зовнішньополітичній площині, під якими розуміють сукупність довгострокових програмно-цільових установок — стратегічних, військових, економічних, пропагандистських тощо, поза згаданими можуть бути застосовані порівняльний, діахронний, метод періодизації, а також метод актуалізації. Таким чином ми ознайомимося з методами історизму, об'єктивності, порівняльним (компаративним) методом та ін.

Отже, вся історія системності у міжнародних відносинах поділяється на кілька значних етапів. Більшість дослідників вважають, що кожна модель міжнародних відносин пройшла в своєму розвитку майже завершальний цикл: від фази становлення до консолідації, до стійкого розвитку, а потім починається криза даної моделі, що переходить у розпад. Причому відліком кожного нового витка розвитку є значний військовий конфлікт. Це міркування не є універсальним з огляду на те, що перехід від біполярної системи відносин до нової форми організації світового співтовариства відбувся мирним шляхом, що можна вважати також і винятком із правила.

Закономірності розвитку системи міждержавних відносин України виведено з урахуванням конкретно-історичного часу, тобто застосовано принцип об'єктивності, історизму та діалектичного пізнання, що є фундаментом побудови системних схем зовнішньополітичної діяльності нашої держави.

Системному методу притаманний історичний підхід. Деякі елементи системності можна знайти в ранній історії міжнародних відносин, прикладами чого є міста-держави в античній Греції або держави в Північній Італії в XIV—XV ст. Сучасні наукові школи ведуть відлік системності в міжнародних відносинах від середини XVII ст. — з моменту завершення Тридцятирічної війни і укладення Вестфальського миру (1648). Саме ті події дали поштовх розвиткові буржуазних відносин у Європі, сприяли формуванню стійких національних держав — Англії, Франції, Нідерландів, Швеції, Іспанії. Поява перших національних держав серйозно змінила не тільки політичну карту Європи, а й характер міждержавних відносин.