Розділ І. Теорія і практика зовнішньої політики України

Саме в цей складний період ламки стійкого світового розвитку системи міжнародних відносин у світ прийшла оновлена держава — суверенна Україна. Українська держава розвиває зовнішню політику за прийнятними нормами і засадами міжнародного права.

Пріоритетами зовнішньої політики України є:

· захист державного суверенітету;

· захист територіальної цілісності та недоторканності державних кордонів;

· недопущення втручання у внутрішні справи України;

· забезпечення розвитку економічного потенціалу України та здобуття нею високого місця у міжнародному поділі праці;

· захист українських громадян за кордоном;

· формування позитивного інформаційного іміджу Української держави.

Закон України "Про основи національної безпеки України" від 19 червня 2003 р. відповідно до Конституції України (п. 19 ст. 92) основні засади національної безпеки визначає як захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам, а пріоритетами національних інтересів визначає гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина; створення конкурентоспроможної, соціально орієнтованої ринкової економіки та забезпечення постійного зростання рівня життя і добробуту населення тощо. При цьому державна політика у зовнішньополітичній сфері (ст. 8) спрямована (в першу чергу) на створення сприятливих зовнішньополітичних умов для прогресивного економічного і соціального розвитку України. Таким чином, зовнішньополітична складова національної безпеки України вибудовується на тому, що в сучасному світі міць і безпека держави визначаються не кількістю зброї, а показниками економічного розвитку, життєвого рівня громадян і здатністю країни створити їм найбільш сприятливі умови для реалізації своїх можливостей, рівнем освіти і досягненнями в галузі науки і культури. Складність такого процесу пояснюється і необхідністю переходу від уявлення про зовнішню військову загрозу як єдиного чинника, спрямованого проти безпеки країни, до усвідомлення багатоплановості можливих викликів безпеці в сучасному світі.

Понятійний апарат курсу

Зовнішньополітичний складник безпеки України охоплює широкий спектр понять і термінів, для запобігання різному тлумаченню яких пропонуємо усталені форми їх трактування і визначення. Серед часто згадуваних такі поняття, як "держава", "політика", "зовнішньополітична діяльність", "національна безпека", "система міжнародних відносин", "конфлікт", "війна", "стратегічність", "суверенітет", "над державність", "біполярність", "поліполярність", "дипломат" та ін. Зазначимо, що держава — це політична форма організації життя суспільства, яка утворюється в результаті виникнення і діяльності публічної влади. Ознаками держави є наявність території, тобто встановлених кордонів, монетарної системи, етносу, мови та ін. Держава як життєвий організм обов'язково здійснює одну зі своїх функцій, а саме політичну. Останню умовно можна поділити на внутрішньополітичну і зовнішньополітичну.

Реалізуючи свої інтереси у сфері внутрішніх відносин, держава проводить внутрішню політику, а реалізуючи інтереси на міжнародній арені, — здійснює зовнішньополітичну функцію. Визначальною є внутрішньополітична функція держави, бо саме вона виступає основним політичним засобом утримання і зміцнення державної влади та закріплює певні суспільні відносини. Зовнішньополітична функція підпорядкована функції внутрішньополітичній.

Конфлікт є однією із форм загострення суперечностей, найвищий ступінь якого — війна. Поняття "стратегічність" пов'язане з рівнем і характером співробітництва між країнами, яке визначається низкою вимог до партнера: поваги суверенітету іншої держави, довіри, надійності, позитивного ставлення до третіх країн-партнерів, наближеності суспільних цінностей, подібність орієнтаційних засад у зовнішній політиці тощо. Період розвитку протистояння двох протилежних політичних систем у міжнародних відносинах називається біполярністю, а формування нової системи міжнародних відносин може відбутися на поліполярній основі. Поняття "недієздатні держави" або "держава, що падає" (failed state), характеризує країну, що перебуває у стані громадянської війни або наближається до нього. Поняття "суверенітет" означає повну незалежність держави від інших держав у її внутрішніх справах і в зовнішній політиці, зовнішніх відносинах. Національний суверенітет розглядається як сукупність прав нації (народу) на свободу вибору соціального і політичного устрою, на територіальну цілісність, економічну незалежність тощо. Суверенітет визначають і як верховенство та незалежність влади.

Дослідники і наукові школи

Методи розробок і вивчення курсу

У 60—70-ті роки при вивченні міжнародних відносин спостерігалося захоплення застосуванням емпіричних методів: емпіричної інформації, кількісних методів її обробки. Такий підхід привів до впровадження в дослідницьку практику понять і прийомів, запозичених із різних суспільних і точних дисциплін. Використовувалися, зокрема, математичні засоби аналізу й системного моделювання. Серед найпоширеніших методів був контентний аналіз, уперше застосований для тестування змісту засобів масової інформації в 30-ті роки у США. Тепер використовується для оцінки специфічних характеристик текстів, а також у разі значного текстового обсягу. Мета такого аналізу — дати відповідь на питання, що хоче наголосити або приховати автор документа.

Попри те, що лише окремі вчені намагалися встановити, як рівні співвідносяться з практикою при поділі міжнародної системи на політичні, економічні, військові і соціальні сектори, ідея рівнів аналізу мала глибокий вплив на засоби вивчення міжнародних відносин. Дискусія про рівні аналізу сьогодні обмежується лише політичними і воєнними темами й поки що не містить інших аспектів. Концепція розглядає сутність рівнів і критерії їх формування, пропонує визначати рівень сукупністю елементів, схожих за своїми характеристиками. Це допомагає зрозуміти різницю між системою і частиною. Диференціювання рівнів аналізу і джерел залежить від точності та підходів до визначення рівнів. У системі взаємодії держав їх може бути необмежена кількість.

Застосовується також івент-аналіз, або аналіз явищ. Методика івент-аналізу впроваджується під час аналізу міжнародних переговорів, пропозицій ворогуючих сторін, динаміки поступок тощо. Досить поширеним є засіб, реалізований 1975 р. розробкою відомого проекту — банку Азара з проблем міжнародних конфліктів, до якого було внесено інформацію з 135 країн і зафіксовано 500 тис. подій за 30 років. Е. Азару належить заслуга введення до наукового вжитку 13-бальної шкали "співробітництво — ворожість", що дістала назву "шкала Азара".

Когнітивне картирування зародилося в межах одного з провідних напрямів психології — когнітивній психології, що концентрує свою увагу на особливостях організації, динаміки та формування знань людини. Прихильники такого підходу вважають, що цей засіб дає змогу прогнозувати поведінку особистості в різних ситуаціях. У міжнародних відносинах вони досліджують (будують схеми), як той чи той політичний діяч бачить розв'язання міжнародної проблеми, малюють політичний портрет лідера, громадського діяча. Негативними характеристиками методу вважається відрив від змісту мотивів ціннісних орієнтацій особистості.

Прикладне моделювання — це створення моделі, формально тотожної явищу. Цей метод набув поширення у працях західних дослідників, учені країн СНД його майже не застосовують. Логіко-інтуїтивне і формалізоване моделювання застосовується в систематизації проблематики міжнародних переговорів. Визначаються такі типи переговорів: про продовження відносин, про нормалізацію, про перерозподіл, про створення нових умов тощо.