Розділ «5.4. Азіатські республіки СНД в політиці України»

Отже, держави обопільно заінтересовані в розвиткові двосторонніх торговельно-економічних відносин. Водночас на шляху цього розвитку є як гальмівні чинники, так і певні суперечності. Серед них — недостатньо розвинута договірно-правова база двосторонніх відносин, передусім в економічній сфері; відсутність узгодженої програми економічного співробітництва; надмірно широка присутність посередницьких структур третіх країн у схемі постачання туркменського природного газу в Україну, які не зацікавлені в розвитку українсько-туркменської співпраці; неврегульованість питань сплати за природний газ, що постачається в Україну, зокрема щодо визначення ціни та співвідношення товарних і валютних частин (Туркменістан активно наполягає відмовитися від бартеру і збільшити валютну частину); російська монополія на поставки туркменських енергоносіїв в Україну, наявність суперечностей та неузгодженостей між Росією і Туркмен і станом щодо питань поставок туркменського газу на світові ринки.

Намір Туркменістану підняти ціну на газ, який він експортує в Україну, вже вкотре продемонстрували актуальність диверсифікації газопотоків. Це вимагатиме значних економічних витрат, але проблема енергетичної незалежності України та її намір інтегруватися в євроструктури роблять їх виправданими.

Отже, у відносинах між Україною і Туркменистаном передусім необхідно зазначити близькість позицій двох держав з більшості питань у політичній, правовій, економічній та гуманітарній сферах. Туркменістан виступає за взаємовигідне рівноправне співробітництво з усіма країнами, невтручання у внутрішні справи інших держав, ліквідацію зброї масового знищення, розв'язання конфліктів мирним шляхом. Близькими є оцінки обох країн і щодо СНД: Туркменістан надає перевагу розвиткові двосторонніх рівноправних і взаємовигідних зв'язків, у разі необхідності використовує механізми багатосторонньої взаємодії. Туркменістан є привабливим з погляду великих запасів паливних ресурсів, розвинутих хімічної та нафтохімічної галузей, наявності бавовни на напівфабрикатів з неї, шкіряної сировини, вовни, сировини для харчової і фармацевтичної промисловості.

Важливе значення Туркменістану в Центральноазіатському регіоні зумовлене його геополітичним положенням та значним сировинним потенціалом. Країна широко використовує свої географічні переваги — розташування на перехресті транспортних шляхів між Європою і Азією. За обсягами паливних ресурсів країна посідає четверте місце в світі (і це при тому, що обстежено лише ЗО % всієї території), що сприяє її просуванню до провідних постачальників нафти і газу на світові ринки. Роль Туркменістану у світовій економіці неухильно зростає.

Республіка Узбекистан

Республіка Узбекистан проводить незалежну лінію у політичних уподобаннях. Активну позицію займає у відносинах з провідними країнами світу, передусім із США. Узбекистан проводить лінію на подальше зближення з країнами Європи, Північної Америки та Японії у військовій та економічній сфері. Значний інтерес до Узбекистану виявляють міжнародні регіональні організації, такі як Північноатлантичний альянс, Організація договору про всезагальну заборону ядерних випробувань, МАГАТЕ; за новою схемою розвивається співпраця з Європейським Союзом тощо. Значний інтерес виявляють до Узбекистану розвинуті країни Західної Європи, зокрема ФРН, яка передбачає розвивати співпрацю у сфері регіональної безпеки, боротьби з тероризмом, в економічній площині та ін. Особливий інтерес до Центральноазіатського регіону виявили США, які почали створення в ньому "поясу безпеки", покладаючись передусім на Узбекистан, економічний та військовий потенціал якого є одним із найбільших серед країн регіону, та на Таджикистан, який має найбільшу протяжність кордону з Афганістаном. Останнім часом цим країнам надано відчутну фінансову допомогу.

Посідаючи самостійну, виважену позицію, Узбекистан з обережністю ставиться до різних проявів над державності у формуваннях СНД. Республіка увійшла до ГУУАМ, вбачаючи в цьому об'єднанні реальні перспективи, а згодом загальмувала своє членство в ньому, дійшовши висновку про неефективність діяльності ГУУАМ на даному етапі.

Іноземні інвестиції в країну мають досить високий рівень: у 2002 р. вони становили 650 млн. доларів. 2003 р. в республіці функціонувало близько трьох тисяч підприємств з іноземними інвестиціями з 90 країн світу, з-поміж яких 20 % — підприємства зі стовідсотковим іноземним капіталом, причому 80 % таких підприємств працюють у виробничій сфері. В обмін на американську присутність в Узбекистані республіка

Українсько-узбецькі відносини започатковані Договором про основи міждержавних відносин, дружбу і співробітництво від 28 жовтня 1991 p., дипломатичні відносини між державами було встановлено 14 серпня 1992 р. Під час візиту Президента Узбекистану І. Каримова до Києва (25 серпня 1992 р.) укладено новий Договір про основи міждержавних відносин, дружбу і співробітництво між Україною і Республікою Узбекистан, ратифікований 10 грудня 1992 р. Верховною Радою України. З 1993 р. в Узбекистані діє посольство України, а з 1995 р. — посольство Республіки Узбекистан в Україні. Узбецька сторона підтримує самостійний зовнішньополітичний курс нашої держави, виявляє свою заінтересованість у збереженні сильної суверенної України, у співробітництві з Україною в галузі виробництва та поставок авіаційної техніки, вантажних перевезень, військово-технічних зв'язків, розвитку режиму вільної торгівлі, постачання продуктів харчування, зокрема цукру. У низці важливих документів — угоди про взаємні інвестиції та їх захист, про неторгові платежі, співробітництво в галузі повітряного та залізничного транспорту, зв'язку, торгівлі, банківської та митної діяльності, про участь України в розробці нафтогазодобувного комплексу та золоторудних родовищ Узбекистану. Розгортанню співробітництва обох країн сприяла Декларація про основні напрями економічної співпраці між Україною та Республікою Узбекистан (1994), угоди про військово-технічне співробітництво. Між Україною та Узбекистаном укладено кілька десятків угод. Під час візиту до Узбекистану Президента України Л. Кучми (червень 1995 р.) було підписано Договір про поглиблення економічної інтеграції між Україною та Республікою Узбекистан, а також угоди про співробітництво в галузі науки, культури, охорони здоров'я, спорту, туризму, інформації тощо.

Взаємовідносини з Узбекистаном мають характер стратегічного партнерства. Україна отримує з Узбекистану газ, який, за пропозицією уряду Туркменістану, оплачувався поставками в Республіку Узбекистан товарів і продукції з України в рахунок взаєморозрахунків за транзит туркменського газу (на суму 120 млн. доларів). Досягнуто домовленостей про постачання узбецького газу в Україну. PAT "Газпром" постачає на український ринок, крім 53 млрд. кубометрів свого газу, ще 10 млрд. кубометрів узбецького. З урахуванням розробки існуючих перспективних газових і нафтових родовищ на території Узбекистану ця країна може стати важливим партнером України у вирішенні проблем енергозабезпечення. На жаль, остаточне вирішення цього питання гальмувалося неконструктивною позицією російських енергетичних структур, що встановили монопольні, невиправдано завищені тарифи на транзит центральноазіатських енергоносіїв у треті країни. Потенціал українсько-узбецьких відносин повною мірою ще не реалізований. Досить низький торговельно-економічний обіг між країнами: у 1994 р. — 165 млн. доларів; у 2005 р. експорт становив 150,9 млн. доларів, а імпорт — 205,3 млн., що дає підстави стверджувати про тенденцію збільшення негативного сальдо України в торгівлі з Республікою Узбекистан. Узбецькі інвестиції в економіку України незначні — близько 50 тис. доларів. В Україні діяло дев'ять підприємств з узбецьким капіталом, шість — спільних.

Республіка Узбекистан має значні запаси вуглеводнів: розвідані запаси нафти становлять 240 млн. т, природного газу — 1860 млрд. кубометрів. Раніше значна частина об'єктів нафтогазової галузі проектувалася і споруджувалася українськими підприємствами та організаціями. Для відновлення співробітництва в цих галузях Україна уклала з Узбекистаном декілька угод: про постачання природного газу з Республіки Узбекистан в Україну, про транзит в Україну туркменського природного газу через територію Республіки Узбекистан, про розвиток виробничої кооперації між Держнафтогазпромом України і Національною корпорацією "Узбекнафтогаз".

Українські та узбецькі фахівці співробітничають з питань пошуково-розвідувальних робіт, оцінки прогнозних ресурсів вуглеводнів у регіонах, розробляють проекти облаштування родовищ нафти і газу, впроваджують методи інтенсифікації видобутку нафти, захисту наземного і підземного обладнання від корозії. Українська сторона запропонувала здійснювати обслуговування нафтових і газових промислів вахтовим методом, обстеження технічного стану, розробку проектів реконструкції та капітального ремонту нафто газотранспортних систем, поставку обладнання для нафтогазової галузі, створення спільних підприємств, у тому числі з участю третіх країн, проводити підготовку кадрів для нафтогазової галузі тощо.

Традиційно між країнами розвивається військове співробітництво, початок якому було покладено підписанням низки угод 1994 р. Серед найважливіших питань співпраці — поставка озброєння, військового майна, запасних частин, організація ремонту і надання послуг військового призначення, а також виконання контрактів про капітальний ремонт і виготовлення різних видів військової техніки (танків Т-72,Т-64, машин БРЕМ-1, БРЕМ-2, ТРМ-У) та ін.

Україна експортує до Узбекистану цукор, кондитерські вироби, м'ясо та субпродукти, тютюн, вироби з чорних металів, продукцію машинобудування (котли, обладнання, електричні машини та їх частини), продукцію хімічної та нафтохімічної промисловості (матеріали мастильні, шини пневматичні гумові, вуглеводи циклічні). З Узбекистану в Україну ввозиться продукція легкої промисловості (бавовняне волокно, тканини), хімічної та нафтохімічної промисловості (нафту та нафтопродукти, сиру нафту), кольорової металургії (мідь та вироби з неї, цинк, алюміній необроблений тощо), а також продукція АПК (у тому числі тютюн і вироби з нього).

Інтенсивному розвитку двосторонніх зв'язків перешкоджають неузгодженість розрахунків за минулі роки, недопоставка українським партнерам у 1995 і 1996 pp. бавовни-сирцю. Ці труднощі покликана усувати українсько-узбецька комісія з торговельно-економічного і гуманітарного співробітництва.

Україна в Республіці Узбекистан опікується співвітчизниками, яких проживає там понад 300 тис. Нагадаємо, що українська (час

то примусова) еміграція до азіатських республік тривала більш як 200 років. Особливо інтенсивно цей процес відбувався у 20—30-ті роки XX ст. Останнім часом з огляду на об'єктивні причини (складне внутрішньополітичне становище у сусідньому з Узбекистаном Таджикистані, труднощі у здобутті вищої освіти, недостатнє володіння узбецькою мовою тощо) розпочався від'їзд українців в Україну і Росію. В Узбекистані за сприяння українця за походженням С. Мансурова-Ковригенка організовано український культурний центр "Батьківщина", який проводить значну культурно-просвітницьку та організаційну роботу з популяризації надбань української культури.