Розділ «5.3. Кавказький вектор української політики»

Традиційно співробітництво здійснюється у Міждержавній науково-технічній раді країн СНД, до якої Грузія приєдналася 1994 р. У рамках організації вчені здійснюють такі програми фундаментальних досліджень, як "Створення конкурентоспроможних на світовому ринку зварювальних конструкцій", "Мікросистемні технологи", "Мікронаномехатронні комплекси" тощо. Прийнято рішення про спільне використання науково-технічних об'єктів. З 1995 р. в СНД створений спільний науково-технічний простір країн Співдружності та Міждержавний комітет з науково-технологічного розвитку (МК НТР), перше засідання якого відбулося в 1996 р. (Київ). Учені спільно працюють у рамках Міжнародної асоціації академій наук (МААН) з осені 1993 р. з проблем природничих, гуманітарних і соціальних, технічних наук, з проблем екології, космічних досліджень, енергетики тощо. Президент Академії наук Грузії А. Тавхелідзе у 1994 р. обраний віце-президентом МААН. Представники сфери культурного співробітництва (Міністерства у справах молоді і спорту України і Міністерства культури, охорони пам'ятників і спорту Грузії) підписали Програму співпраці у сфері молодіжної політики на 2005—2006 pp.

Збігається ставлення держав до багатьох міжнародних проблем: Україна і Грузія спільно виступають за інтеграцію у світові політичні та економічні структури, визнають пріоритетність двосторонніх відносин у рамках СНД, заперечують створення наддержавних структур на пострадянському просторі. Як і Україна, Грузія розглядає СНД як корисну, але не єдину форму об'єднання для двостороннього та багатостороннього співробітництва, тому вона стала активним учасником ГУ(У)АМ. Своєрідну позицію займає Грузія щодо Чорноморського флоту, на частку якого також претендувала в межах можливого.

Стратегічна співпраця двох країн підтверджена і в їхньому ставленні до внутрішніх конфліктів. Грузія позитивно сприйняла українську позицію щодо абхазького та південноосетинського конфліктів, яка полягає у неприпустимості будь-яких територіальних змін у Закавказзі, у вирішенні спірних ситуацій тільки мирним шляхом. Нагадаємо, що спроби місцевої влади Абхазії (з 1931 р. користувалася всередині Грузії правами автономної республіки) відокремитись від Грузії призвели в 1992 р. до ескалації низки збройних конфронтацій, під час яких загинули сотні людей. Грузи-но-абхазький конфлікт досить тривалий час характеризувався як силове протистояння на кордонах. Бойові дії мають локальний характер і характеризуються періодичними спалахами дестабілізації вздовж кордону.

З огляду на виважену позицію України, а також із завершенням строку дії мандату миротворчих сил Росії в Абхазії (31 липня 1997 р.) Грузія відмовилася продовжувати термін перебування російських миротворчих сил у цьому регіоні і звернулася по допомогу до української сторони. Україну було запрошено також увійти до групи держав "Друзі Генерального секретаря ООН по Грузії". Поза Україною учасниками групи є США, ФРН, Франція, Велика Британія і РФ. За сприяння групи Грузія розраховувала поступово замінити російські миротворчі війська на міжнародний військовий контингент під керівництвом ООН.

Розстановку сил навколо грузинських внутрішніх конфліктів виявили останні президентські вибори в Абхазії, що відбулися у два тури (3 жовтня 2004 р. і 12 січня 2005 p.), які стали підтвердженням впливу Російської Федерації на Південному Кавказі. Росія зіграла на суперечностях між Тбілісі й Сухумі, використавши сепаратистські настрої певної частини абхазців методом так званого психологічного тиску на несумісності абхазів і грузин, спрямувавши протистояння в русло етнічного сепаратизму. В результаті в Абхазії фактично зміниться політична система: повноваження президента нівелюються низкою додаткових повноважень, які отримає віце-президент, — підпорядкування силового блоку, право розпоряджатися 40 % бюджету і право вето на рішення президента.

Експансіоністська діяльність РФ посилюється наданням абхазцям російського громадянства. Згідно з "Законом про громадянство РФ" майже 80 % жителів республіки мають російське громадянство. Російський парламент висунув пропозицію про входження Абхазії до складу Росії, оскільки вона з ініціативи кубанських парламентарів уже ввійшла на правах асоційованого члена до Південноросійської парламентської асоціації (жовтень 2005 p.).

Внутрішні й зовнішні проблеми Грузії не сприяють стабільності в регіоні і негативно віддзеркалюються як на українсько-грузинських відносинах, так і на відносинах між країнами СНД в цілому. Серед завдань України на найближчу перспективу, як окреслив тодішній глава зовнішньополітичного відомства України А. Зленко на засіданні Ради міністрів Організації Чорноморського Економічного Співробітництва 26 квітня 2002 p., — питання про направлення українських миротворців в зону грузино-абхазького конфлікту. 22—23 квітня 2003 р. під час візиту Президента Грузії в Україну обговорювались питання про можливу заміну російського миротворчого контингенту на український в зоні грузино-абхазького конфлікту. На думку української сторони, таке введення контингенту могло б відбутися під егідою ООН, а не СНД (російські миротворці були введені в зону конфлікту в 1994 р. за рішенням країн СНД. В зоні конфлікту загинули 86 росіян).

Грузинська сторона привітала активне залучення України до процесу врегулювання конфлікту в Абхазії. За підтримки України регулярно відбуваються зустрічі представників Грузії та Абхазії, метою яких є зміцнення засобів довіри в рамках Женевського мирного процесу. У результаті наполегливої роботи миротворців Грузія та Абхазія підтвердили взяті на себе зобов'язання з незастосування сили стосовно одна до одної під час розв'язання спірних питань з метою досягнення повномасштабного політичного врегулювання конфлікту.

У зв'язку з подіями в Україні 2004 p., пов'язаними з виборами Президента, глава Грузії Президент М. Саакашвілі одним із перших зарубіжних лідерів визнав конституційність вибору українського народу. Глави держав підписали Декларацію про стратегічне партнерство, домовились про проведення саміту ГУУАМ і заявили про розробку спільного проекту врегулювання конфлікту в Придністров'ї, запропонували свої миротворчі послуги у врегулюванні політичної кризи в Киргизії. В. Ющенко і М. Саакашвілі закликали ОБСЄ до термінових превентивних дій, аби не допустити силового сценарію подій у Киргизії й запобігти кровопролиттю. 2005 рік оголошено Роком Грузії в Україні.

Під час візиту до Грузії (11—14 серпня 2005 р.) Президенти обох країн — В. Ющенко і М. Саакашвілі — підписали Заяву про наміри створити союз держав балто-чорноморсько-каспійського регіону. Приєднатися до цього союзу запросили й Російську Федерацію. Першим кроком на шляху до реалізації президентської ініціативи є скликання міжнародної конференції з участю держав названих регіонів.

Грузія розглядає Україну як регіонального лідера в питаннях економіки, безпеки й політики. Київ, на переконання грузинських колег, є локомотивом євроінтеграції.

Республіка Вірменія