До Дж. Кейнса неокласична теорія була пов'язана головним чином з мікроекономічними розробками. Початком класичної теорії макроекономіки є закон ринків Ж.Б. Сея [6].
Мікроекономічні засади сучасних неокласичних моделей макроекономіки сягають ідей Л. Вальраса, його закону: сукупна сума попиту в економіці за вартістю дорівнює сукупній сумі пропозиції, або суми доходів і витрат у суспільстві збігаються.
Одним із перших в економічній теорії поставив питання про необхідність проведення чіткого розмежування між "статикою" і "динамікою" Дж. Ст. Міль. На цій підставі в макроекономіці виокремлюються короткостроковий і довгостроковий періоди. Динаміка в теорії макроекономіки означає аналіз, в основі якого лежать часові лаги (випередження і відставання). Звідси використання в макроекономічних моделях диференціальних рівнянь.
Важливими засобами осмислення макроекономічної рівноваги стали криві попиту і пропозиції за А. Маршаллом ("маршалліанський хрест") [7].
У другій половині XX століття центральною проблемою в неокласичній макроекономічній теорії стає монетаризм (М. Фрідмен, К. Бруннер, А. Мельцер). В основі монетаризму лежить постулат, згідно з яким найпотужнішим фактором, що впливає на економічну активність, є зміна грошового запасу [8, с.573].
Важливе місце в сучасній неокласичній теорії макроекономіки посідає поняття природного рівня безробіття (безробіття має певний природний рівень, який визначається факторами, що не залежать від макроекономічної політики).
Віхою в розвитку неокласики після кейнсіанської революції стала поява теорії очікувань. У макроекономічному середовищі, яке об'єктивно характеризується невизначеністю, аналіз економічної поведінки суб'єкта передбачає обов'язкове врахування очікувань.
Вагомим внеском у теорію економічного зростання стала неокласична модель Р. Солоу. Вчений відійшов від ідеї нерівноваги короткострокового характеру і поставив на перший план дослідження довгострокових тенденцій економічної динаміки.
Прихильники теорії економіки пропозиції (М. Фельдстайн, Г. Гільдер, А. Лаффер) вважають, що глибокі порушення економічного зростання та зайнятості не можуть бути пояснені тільки або сукупним попитом, або регулюванням грошової маси. Причиною цього, на їхню думку, є недооцінка сукупної пропозиції, її регулювання, і пропонують через фіскальну політику, передусім через податковий механізм, впливати й на сукупну пропозицію, тобто в кінцевому підсумку на реальний обсяг виробництва.
Отже, сучасна макроекономіка не має єдиної домінуючої теорії. Вона спирається на ряд теорій, котрі взаємодоповнюють одна одну і дають практикам можливість вибору. Сьогодні загальновизнаним стало сприйняття синтезу моделей економічного розвитку (монетаризму. кейнсіанства і його модернізаційних варіантів), пристосування до умов конкретної країни, до її специфіки.
Примітки
1. Лагутін В.Д. Теорія макроекономіки і макроекономічної політики // Економічна теорія. - 2007. - №2. - С.94 - 106.
Впродовж 1971-1989 років у Лондоні було видано 30-томне зібрання творів Дж. Кейнса (Keynes J.M. The Collected Writings of John Maynard Keynes / eds D. Moggridge and E. Johnson. 30 vols. - London: Macmillan, 1917-1989).
2.Тарасевич В. M. Предмет макроекономіки // Економічна теорія. - 2006. - №3. - С. 66-88.
Змістом І етапу (IV тис. до н. є. - XVII ст. н. є.) є зародження, становлення і нагромадження окремих, переважно не систематизованих макроекономічних ідей, понять, узагальнень, поява перших концепцій, а також формулювання відповідних практичних рекомендацій правителям.
На II етапі еволюції (XVIII - перша третина XX ст.) макроекономічна думка стає невід'ємною складовою класичної політичної економії, марксизму, неокласики та інституціоналізму. Притаманні І етапу тенденції закріплюються, з'являються нові концепції, перші теорії. Поступово наукова макроекономічна проблематика набуває відносно самостійного статусу в межах політичної економії, економікс та науки про народне господарство.
На НІ етапі еволюції (перша третина XX ст. - теперішній час) макроекономіка виділяється в самостійну науку, бурхливо розвивається, а її досягнення використовуються для розробки державної економічної політики.
3. Небава М.І. Теорія макроекономіки. Навчальний посібник. - Київ: Видавничий Дім "Слово", 2003. - С.37-39.
"Економічна таблиця" Ф.Кене відображала загальну картину кругообороту товарів і послуг для основних секторів економіки і класів суспільства і давала уявлення про механізм функціонування економіки в цілому. Свою модель господарського кругообороту Ф. Кене побудував за аналогією з циклом кровообігу людини, оскільки сам за фахом був лікарем. Вчений виходив з того, що в процесі кровообігу органи людського тіла нерозривно пов'язані один з одним. При цьому кожний орган, виконуючи в кровоносній системі свою особливу функцію, еквівалентно обмінюється своєю "роботою" з іншими органами і завдяки цьому бере участь у відтворенні всього організму.
• 4. Посткейнсіанство розвинуло позитивні аспекти вчення Дж.Кейнса, усунуло деякі притаманні йому недоліки, більшою мірою пристосувалося до вимог реальної економічної дійсності післявоєнного періоду (Лагутін В.Д. Теорія макроекономіки і макроекономічної політики // Економічна теорія. - 2007. - №2. - С.97).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія економіки та економічної думки. Політична економія. Мікроекономіка. Макроекономіка» автора Мацелюх Н.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЛОГІЧНО-ТЕЗОВИЙ ВИКЛАД ПИТАНЬ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ "МАКРОЕКОНОМІКА"“ на сторінці 2. Приємного читання.
