Інституціональний напрям економічної думки став теоретичною альтернативою неокласики. Започаткований у першій третині XX ст. американськими дослідниками Т. Вебленом (1875-1929), Дж. Коммонсом (1862-1945), В. Мітчеллом (1874-1948).
Звернувшись до позаекономічного тлумачення суті і рушійних сил економічного розвитку, представники нової течії збагатили методологію та розширили предметну сферу економічної теорії.
На відміну від неокласики інституціоналісти рушійними силами економічного розвитку проголосили поряд з матеріальними також духовні, моральні, правові та інші фактори, розглядаючи їх в історичному аспекті. Тобто суттєво розширили предмет аналізу, включивши до нього як економічні, так і неекономічні проблеми соціально-економічного розвитку. Методологія інституціоналістів передбачала: 1) широке використання описово-статистичного методу; 2) історико-генетичний метод; 3) як вихідну та основоположну - категорію інституту (сукупність правових норм, звичаїв, традицій).
Таблиця. Етапи розвитку інституціоналізму
| Перший ранній період (перша чверть XX ст.) | Охоплює зародження та поширення; цей період називають критичним інституціоналізмом; представлений трьома напрямами: соціально-психологічним, соціально-правовим і емпіричним, вченням англійського економіста Дж. А. Гобсона. |
| Другий (30-50-ті роки) | Період зрілого, позитивістського інституціоналізму, який пропонував реформи ринкової економіки, зокрема для подолання кризових явищ 30-х років. |
| Третій (60-90 роки) | Називають соціально-інституціональним напрямом, або неоінституціоналізмом. Його характерною рисою стало методологічне об'єднання представників різноманітних течій і напрямів - неокласиків, кейнсіанців, сучасних монетаристів, неолібералів. |
| На рубежі XXI ст. | В середовищі неоінституціоналізму зародився ще один напрям, який називають "новою інституціональною економікою". Предметом його дослідження стали нові сфери економічного аналізу: економічна теорія прав власності та теорія трансакційних витрат. |
Неоінституціоналізм: особливості методології
Сучасний інституціоналізм виник і розвивається у формі неоінституціональної економіки завдяки теоріям прав власності та трансакцій-них витрат, суспільного вибору, інституційних змін у новій економічній історії (кліометрії) та людського капіталу.
Еволюцію методології інституціональної теорії можна простежити за такими пунктами (див. табл.)[1].
| "Старі" інституціоналісти · Веблен, Коммонс, Мітчел, Гелбрейт: намагалися підійти до аналізу економічних суперечностей та розвитку за допомогою методів інших наук про суспільство (філософії, права, соціології тощо). | Неоінституціоналісти · Коуз, Алчіан, Демсец, Уільямсон, Норт: прямують протилежним шляхом, застосовуючи насамперед інструментарій неокласичного аналізу. |
| Послуговувалися головним чином індуктивним методом. | Використовують дедуктивний метод від загальних принципів неокласики до конкретики контрактних відносин. |
| Переважно приділяли увагу впливу соціалізованих інститутів на залежного від них індивіда. | На перше місце ставлять проблему оптимізації вибору незалежними індивідами (власне повертаючись до використання елементів методології неокласики). |
| Превалює емпіричний погляд на складові економічної системи (бездіяльний клас, абсеінтична власність, зріла корпорація). | У центр уваги покладають взаємодію між елементами системи. Система визначає властивості елементів, але не абсолютно, а відносно. Своєю чергою, властивості системи (інститутів) не тільки вбирають у себе характеристики домінуючих її елементів, а й мають особливі властивості, які неподані в жодному з цих елементів. |
Примітка
1. Нуреев Р. Институционализм: прошлое, настоящее, будущее // Вопросы экономики. - 1999. - №1. - С.16-25.
Для всіх етапів розвитку інституціональної теорії зберігають значення такі основні методологічні підходи: інституціональний метод дослідження, визнання суспільних інститутів такими, що можуть бути реформованими та удосконаленими; розгляд суспільних явищ в їх еволюції і суспільній історії; скептичне ставлення до абстрактного методу; прагнення інтеграції економічної теорії з іншими суспільними науками, переконаність у перевагах широкого міждисциплінарного підходу в пізнанні суспільних процесів, врахування інших суспільних дисциплін, соціальних факторів (на цій основі заперечення "чистої" економічної теорії; технологізм, тобто використання знань для досягнення корисних цілей, і інституції, (тобто реальні норми поведінки економічних суб'єктів), що виникли в даному суспільстві.
Економічна теорія прав власності
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія економіки та економічної думки. Політична економія. Мікроекономіка. Макроекономіка» автора Мацелюх Н.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Інституціоналізм: теоретичні основи, риси, етапи розвитку“ на сторінці 1. Приємного читання.
