Зайнятість і безробіття - два боки розвинутої ринкової економіки, наслідок взаємодії об'єктивних економічних законів, раціонального використання робочої сили капіталом.
Сутність поняття "безробіття": 1) це стан частки трудових ресурсів, яка не має можливості для існування і відтворення робочої сили завдяки праці; 2) це економічний стан, за якого ті, хто бажає працювати не можуть знайти роботу при звичайній зарплаті; стан незайнятості частки трудових ресурсів [1].
Відповідно до причин безробіття розрізняють: 1) природне безробіття - безробіття, яке пов'язане з пошуком роботи, переходом на іншу роботу. Може існувати за наявності робочих місць і небажання працювати; 2) економічне (вимушене) безробіття - людина бажає працювати, шукає роботу, але немає робочих місць; коли працівників звільняють із роботи з економічних причин (скорочення, закриття виробництва, переоснащення тощо). Сукупність природного й економічного безробіття становить фактичне (поточне) безробіття країни [2].
Показники безробіття:
• рівень безробіття (Рб) - обчислюється як відношення офіційно зареєстрованих повністю безробітних (Кб) до кількості працездатного населення (Пр): Рб = (Кб / Пр) 100%. Коли норма безробіття перевищує 10%, то починається масове безробіття;
• тривалість безробіття - показує, скільки часу безробітні позбавлені роботи (місяць, рік). Якщо людина не знаходить роботу понад рік, безробіття вважається довгостроковим і може перейти в застійне (застійну форму безробіття.
Норма безробіття - важливий показник стану економіки та суспільства. У різних країнах коливається від 1,5 - 2 % до 10-15 %. Якщо фактично норма безробіття в країні перевищує природну, це призводить до негативних економічних і соціальних наслідків.
Форми безробіття: 1) фрикційне безробіття - пов'язане зі зміною професії, добровільною зміною місця роботи й пошуками іншої, переїздом в інший регіон. Це тимчасова незайнятість, пов'язана з переходом з однієї роботи на іншу; 2) добровільне безробіття - стан, коли частина трудових ресурсів не хоче працювати за нижчу заробітну плату або взагалі не хоче працювати. Сукупність фрикційного та добровільного безробіття становить так зване природне (або "нормальне"). У сучасній економічній теорії до природного безробіття відносять: фрикційне, фрикційне та добровільне, фрикційне і структурне безробіття. Під природним безробіттям розуміють такий рівень (норму) безробіття, який відповідає доцільному рівню повної зайнятості в економіці. Це раціональна ринкова зайнятість. Норма природного безробіття зросла з 2-4 % (кінець 60-х років XX ст.) до 6-8 % на сучасному етапі. Повна зайнятість за таких умов дорівнюватиме 94-92 % трудових ресурсів; 3) структурне безробіття - виникає внаслідок незбігу попиту і пропозиції робочої сили за структурних змін в економіці та невідповідності кваліфікації за зміни попиту; 4) технологічне безробіття - викликається зміною технології виробництва, його модернізацією, роботизацією тощо; є проявом структурного безробіття; 5) сезонне безробіття - пов'язане із сезонністю праці в деяких галузях (с/г, туризм, будівництво); 6) циклічне безробіття - визначається циклічним розвитком суспільного виробництва. Зумовлює відхилення фактичної норми безробіття від природної норми; 7) приховане безробіття - його причиною вважають низьку конкурентоспроможність дрібних виробників. Під прихованим безробіттям розуміють також стан, коли кількість робітників перевищує об'єктивну потребу в них (планомірна та перехідна економіки).
Сукупність 3-7 форм безробіття становить вимушене безробіття (або з економічних причин), коли людина бажає працювати, шукає роботу, але довго не знаходить її.
Зв'язок між нормою безробіття і величиною зростання ВВП визначає закон Артура Оукена (1929-1989) американського вченого: збільшення рівня безробіття на 1 % порівняно з природним рівнем веде до недоотримання 2 - 2,5 % фактичного ВВП.
Примітки
• 1. Відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених чинним законодавством доходів і зареєстровані в Державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
• 2. Головні теорії безробіття.
Марксистська теорія безробіття. Дія економічних законів нагромадження капіталу, зростання його органічної будови, економічного закону народонаселення та ін., веде до відносного скорочення попиту на робочу силу порівняно з попитом на машини й обладнання - стосовно потреб капіталу в самозростанні Б (безробіття) = f (Н).
Кейнсіанська теорія. Зайнятість залежить від сукупної пропозиції, схильності до споживання й обсягу інвестицій, нестачі сукупного попиту на товари завдяки дії "психологічного закону збереження". Безробіття - це закономірність ринкової капіталістичної економіки, а головна причина - психологічний фактор.
Сучасні теорії. 1. Дія природних демографічних законів і абсолютне перенаселення - мальтузіанська теорія. 2. Високий рівень зарплати веде до зростання безробіття і навпаки (ліберальна школа). 3. Розвиток НТП, технологій - "технологічні теорії". 4. Конкуренція на ринку праці, порушення рівноваги між попитом і пропозицією на робочу силу - неокласична теорія. 5. Циклічні коливання виробництва й безробіття як природний прояв саморегулювання ринку.
Функції і роль держави у змішаній економіці
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія економіки та економічної думки. Політична економія. Мікроекономіка. Макроекономіка» автора Мацелюх Н.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Причини, форми та наслідки безробіття“ на сторінці 1. Приємного читання.
