На промислово розвинені країни, в яких проживає 19% населення планети, припадає сьогодні більше 70% глобальної торгівлі, 60 % прямих іноземних інвестицій та більш ніж 90% користувачів Інтернетом. Обсяг сучасного світового ринку наукомісткої продукції досягнув 2,5 трлн дол., частка США на цьому ринку перевищує 36%, Японії - 30%. Зобов'язання США перед світом складають сьогодні більш ніж 2,6 трлн дол. Баланс міжнародної інвестиційної позиції цієї країни досягнув 2605 млрд дол. Водночас країни, що розвиваються, крім експортерів нафти, в результаті погіршення умов міжнародної торгівлі втрачають щорічно близько 10 млрд дол.[ 2, с. 34].
Важливою проблемою політико-економічного дослідження глобалізації є проблема що робити і як боротися з переліченими негативними наслідками глобалізації, як зменшити їх масштаби. В індустріально-ринкову епоху основними рушійними силами процесу глобалізації були капітал і наймана праця. Сьогодні ніби в продовження цих відносин такими полюсами розглядаються глобальний капітал і населення планети, яке йому протистоїть. Зазначена логіка має певні підстави, але вона носить формально-лінійний характер, не враховує ролі національних держав. За даною логікою глобалізація веде до повного розрушення національних держав та інститутів, з ними пов'язаних. Однак глобалізація не може "розмити" національні держави - це інший в принципі пласт, ніж власне економічні процеси. Можна стверджувати, економічні системи змінюються, а нації залишаються. Тому сьогодні національна держава - важливий гравець в боротьбі з негативами глобалізації, в протистоянні глобальному капіталу. Національна держава - це гравець, який відстоює національні інтереси.
Примітки
1. Вітчизняні вчені О. Білорус та В. Власов пропонують її наступне визначення: "Глобалізація - це універсалізація всіх сфер громадського життя, що зумовила нову стадію інтернаціоналізації господарського життя, злам національних кордонів, розвиток світових ринків товарів, послуг, фінансів, праці, інформації, тобто апофеоз усесвітньої ринкової економіки (Білорус О., Власов В. Глобалістика - нова синтетична наука // Вісник НАН України. - 2010. - №3. - С.18).
Російський дослідник В.Г. Федотова стверджує, що термін "глобалізація" виник у 1990-і р., а Перша глобалізація відбулася у світі з 1885 по 1914 р. Це був період розповсюдження вільної торгівлі, до якої приєдналися крім Англії, Росія та Німеччина. Вільна торгівля стимулювала вільний обмін товарами, ідеями, капіталом і людьми. Вона була перервана Першою світовою війною через незадоволеність Німеччини своїм місцем у світовому розкладі сил. Друга глобалізація розпочалася тільки в кінці 1990-х. На її відновлення вплинув розпад комуністичної системи, який відкрив можливості розповсюдження капіталу, товарів, ідей, інформації і в кінцевому рахунку людей. Друга глобалізація виявилася нерівномірною. У двох доповідях ООН відмічено, що вона сприяла появі великої кількості країн четвертого світу, бідності багатьох регіонів, подавленню іноземним капіталом національних інтересів ряду країн. Однак багато країн вирвалися вперед, використовуючи переваги свого виробництва. Так, Китай на 90% зайняв ринок глобальної торгівлі білизною, закріпився на ринку легкої промисловості взагалі, у виробництві меблів. В'єтнам піднявся на світовій продажі нового для нього продукту - кави і традиційного продукту - рису. Фінляндія, яка втратила чверть свого ринку в СРСР після його розпаду, вийшла на глобальний ринок з "Нокією" і відновила свої економічні позиції. Приєднання азійських і східних країн до світової капіталістичної системи супроводжувалось міжнародним поділом праці: США і Захід в цілому створюють модель або, як вони кажуть, "дизайн" продукту, Китай та інші країни з дешевою робочою силою виробляють продукт, Індія здійснює сервіс (колосальних розмірів аутсорсинг - бухгалтерські операції для Заходу, пошук багажу, який пропав, у будь-якій точці світу через свої телефонні центри, розшифровку томограм та інших медичних електронних документів для США) (Федотова В.Г. Единство и многообразие культур в условиях глобализации / В.Г. Федотова // Вопросы философии. - 2011. - №9. - С. 47).
• 2. Гражевська Н. Траєкторії економічних трансформацій в умовах глобалзі-ації // Банківська справа. - 2006. - №4. - С.31-32.
• 3. Особлива роль економічної діяльності у функціонування і розвитку суспільства заключається в тому, що вона, за образним висловлюванням С. Булгакова, характеризує постійну боротьбу людини між життям і смертю, тобто є необхідною умовою самого її існування. У цьому сенсі вона являє собою вихідну і визначальну сферу життєдіяльності людини (суспільства) у порівнянні з усіма іншими її сферами. Подібна роль економічної діяльності принципова, зберігається при будь-якому рівні розвитку суспільства. Природно, вона має проявлятися і в процесі розвитку глобалізації (Радаев В. В. Экономическая глобализация: содержание и противоречия // Вестник Московского университета. Серия 6. Экономика. - 2008. - №5. - С. 4-5).
• 4. Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) виокремлює наступні етапи процесу глобалізації:
– інтернаціоналізацію (починаючи з середини XIX ст.), пов'язану з відповідним розвитком експортних потоків;
– транснаціоналізацію (після Другої світової війни), яка характеризується високими темпами руху прямих іноземних інвестицій;
– глобалізацію (починаючи з 80 р.), якій притаманний розвиток глобальних мереж виробництва, фінансування та інформації.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія економіки та економічної думки. Політична економія. Мікроекономіка. Макроекономіка» автора Мацелюх Н.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Економічна глобалізація: етапи, зміст, рушійні сили, суперечності“ на сторінці 2. Приємного читання.
