Суб'єктами світового господарства є:
• на мікроекономічному рівні: юридичні (фірми) та фізичні особи, які здійснюють зовнішньоекономічні операції, пов'язані з рухом товарів, факторів виробництва тощо;
• на макроекономічному рівні: країни, їх регіональні й муніципальні суб'єкти, інтеграційні об'єднання країн, світове господарство загалом в умовах глобалізації фінансових ринків;
• на маркоекономічному та глобальному рівнях: транснаціональні корпорації і транснаціональні банки;
• на наднаціональному рівні: міжнародні організації та наднаціональні інститути [2].
Світове господарство динамічно розвивається. Серед тенденцій, які визначають його сучасний стан, перспективи розвитку, наступні:
• розширення сфери дії принципів ринкової економіки;
• включення у сферу всесвітніх господарських зв'язків абсолютної більшості країн планети та посилення у розвитку кожної з них зовнішнього фактора;
• координація дій суб'єктів світового господарства з метою формування єдиної економічної стратегії з урахуванням інтересів країн світового співтовариства;
• формування нової системи міжнародного поділу праці, характерною ознакою якої є перетворення групи економічно розвинених країн на центр науково-технічного прогресу, творців передових технологій, інновацій тощо;
• формування регіональних союзів груп країн світу [3].
Примітки
1. Бєляєв О. О., Бебело А. С. Політична економія: Навч. посібник. - К. : КНЕУ, 2001. - 328 с.
У підручниках, навчальних посібниках знаходимо й такі визначення (Зазимко А. 3. Політична економія: Структурно-логічний навч. посіб. - К. : КНЕУ, 2005. - С. 330):
• "Світове господарство - це система міжнародного поділу праці та економічних відносин національних господарств. Поєднує в одне ціле всі міжнародні торговельно-економічні, фінансові та науково-технічні зв'язки".
• "Світове господарство - це складна система національних господарств окремих країн та їхніх угруповань, що взаємозв'язані міжнародними відносинами (МЕВ) на основі міжнародного поділу праці; система, яка складається з національно-економічних підсистем".
• 2. У 2001 р. в світі налічувалося до 230 держав, відокремлених між собою приблизно 260 сухопутними кордонами. В обігу налічується понад 300 найменувань грошей Нації і народності розмовляють більше ніж 2800 мовами.
Більша частина з них існує в умовах докапіталістичних формацій, поєднуючи різні способи виробництва (Білецька Л. В., Білецький О. В., Савич В.І. Економічна теорія: Політекономія. Мікроекономіка. Макроекономіка: Навчальний посібник. - К. : Центр навчальної літератури, 2005. - С. 85).
ООН класифікує країни за станом соціально-економічного розвитку таким чином: промислово розвинуті; країни з перехідною економікою; країни, що розвиваються (Бочан І. О., Михасюк І. Р. Глобальна економіка: підручник. - К. : Знання, 2007. - С. 240-245):
Згідно з класифікацією Світового банку, за рівнем доходу економіка країни може визначатися як економіка з низьким доходом, середнім доходом (який може бути нижчим, середнім та вищим) та економіка з високим доходом.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія економіки та економічної думки. Політична економія. Мікроекономіка. Макроекономіка» автора Мацелюх Н.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Сутність, етапи формування, структура та тенденції розвитку світового господарства“ на сторінці 2. Приємного читання.
