Розділ 6. Інституціональна економічна теорія

2. Фуруботн Э.Г., Рихтер Р. Институты и экономическая теория: достижения новой институциональной экономической теории. - Спб: Изд-во СПб гос.ун-та, 2005, с.55.

3. Уильямсон О.И. Экономические институты капитализма. - СПб: Лениздат, 1996. - С .27.

4. "Один [робітник] тягне дріт, другий випрямляє його, третій обрізає, четвертий загострює кінець, п'ятий обточує один кінець для насаджування головки; виготовлення самої головки вимагає двох або трьох самостійних операцій" (Сміт Адам. Добробут націй. Про природу та причини добробуту націй. - Port-Royal, Київ, 2001. - С.11). Виробництво шпильок розділене приблизно на 18 операцій, і щораз, коли шпилька усередині фабрики переходить із рук одного робітника в руки іншого, має місце "трансакція".

5. Даний варіант класифікації трансакцій був запропонований Дж. Коммонсом. Прикладом торгової трансакції можуть слугувати дії на ринку праці найнятого робітника і працедавця (або їх об'єднань), дії кредитора і позичальника на ринку тимчасові вільних грошових коштів. Суть торгової трансакції полягає в обміні правами власності на основі добровільної угоди між сторонами, що обмінюються. Типовими прикладами трансакції управління є взаємодія робітника і майстра, начальника і підлеглого, відповідно до формальних правил. У трансакції управління поведінка асиметрична, оскільки асиметричне правове положення сторін і, відповідно, асиметричні правові відносини. Об'єктами торгової трансації є права на обмінювані блага. Об'єктом трансакції управління виявляється поведінка однієї з сторін правових відносин. Якщо трансакція відповідає своєму поняттю, майстер або начальник віддають команди, тим самим здійснюючи безпосередньо свою волю, а робітники або підлеглі виконують їх незалежно від того, співпадає це з їх інтересами чи ні. Команда - одностороннє обмеження набору допустимих дій, які можуть здійснювати робітники і підлеглі.

У трансакції раціонування асиметричність правового положення сторін зберігається, але місце сторони, що управляє, займає, як правило, колективний орган, що виконує функцію специфікації прав. Зокрема, складання бюджету компанії радою директорів, державного бюджету урядом і затвердження органом представницької влади, рішення арбітражного суду з приводу суперечки, що виникає між діючими суб'єктами, за допомогою якого розподіляється багатство, є трансакціями раціонування. Одна сторона (рада директорів, суд) визначає права інших (керівники підрозділів, позивач і відповідач).

6.5. Визначення поняття "трансакційні витрати"

Трансакційні витрати - це витрати, що виникають при здійсненні трансакцій. Вони складаються з витрат ресурсів і витрат часу на здійснення угоди, а також з втрат, що виникають внаслідок того, що була укладена неповна або неефективна угода. Часом трансакційні витрати є настільки великими, що вони перешкоджають укладенню угоди, тому їх взагалі не вдається виявити.

Вперше ідея трансакційних витрат з'являється в статті Р. Коуза "Природа фірми"; у статті "Проблема соціальних витрат"(1960) використовує термін "трансакційні витрати"; однак точного визначення змісту поняття не подає.

Одне з найбільш відомих визначень трансакційних витрат належить Кеннету Ерроу, який назвав трансакційні витрати витратами експлуатації економічних систем [1]. Учений-економіст, який ігнорує існування трансакційних витрат, зіткнеться з такими ж труднощами при поясненні поведінки економічних агентів. Він не зможе дати відповіді на дуже багато важливих питань. Він не зможе, приміром, пояснити, чому протягом тривалого часу в деяких країнах існують інституційні структури, які сприяють збереженню бідності й відсталості. Вчений-економіст не зможе пояснити, чому виникають нестандартні моделі економічної організації: вертикальна інтеграція, франчайзинг і т.д. Він не зможе зрозуміти, як функціонує економічна система, проаналізувати всі важливі проблеми й одержати основу для вироблення рекомендацій у сфері економічної політики [2].

Примітки

1. К. Ерроу порівняв це поняття з поняттям тертя у фізиці: "Подібно тому, як тертя заважає руху фізичних об'єктів, розпорошуючи енергію у формі тепла, так і трансакційні витрати заважають переміщенню ресурсів до тих користувачів, для яких вони являють найбільшу цінність, "розпорошуючи" корисність цих ресурсів в ході економічного процесу. Подібно тому, як кожному відомому фізичному об'єкту надається така форма, яка сприяє або мінімізації тертя, або одержанню за рахунок нього якого-небудь корисного ефекту (колесо, наприклад, служить і тому, і іншому), так фактично й будь-який інститут виникає як реакція на присутність трансакційних витрат, очевидно для того, щоб мінімізувати їхній вплив, збільшивши, тим самим вигоди обміну. Нарешті, варто відмітити, що економіст, який ігнорує існування трансакційних витрат, буде зіштовхуватися з такими ж труднощами при поясненні економічної поведінки, з якими зіштовхувався б фізик, який ігнорує факт тертя при описанні руху фізичних об'єктів" (Цит. по: Капелюшников Р. И. Экономическая теория прав собственности. - М. : ИМЄМО, 1990. - С. 28-29).

2.Одинцова М.И. Институциональная экономика. М.: ГУ-ВШЭ, 2009. - С.71.

6.6. Види трансакційних витрат

6.7. Рональд Коуз про трансакційні витрати

Уперше ідея трансакційних витрат з'являється в статті Р. Коуза "Природа фірми" в 1937 році, де він говорить про витрати використання цінового механізму, пояснюючи їх наявністю існування фірми, як альтернативного механізму координації діяльності (Коуз, 2007 а).Наприкінці 1930-х років наукове співтовариство не звернуло уваги на поняття трансакційних витрат. Коуз міркував про витрати, що виникають у процесі обміну в контексті вибору між різними інституціональними устроями: фірмою й ринком, а наукове співтовариство не проявляло в той період інтересу до подібних питань. Крім того, Коуз не дав точного визначення поняття трансакційні витрати і використав замість нього поняття "витрати використання цінового механізму". Свою ідею трансакційних витрат і її зв'язок з обміном правами власності він развинув у статті "Проблеми соціальних витрат", яка була опублікована в 1960 році. У ній Коуз уже використовує термін "трансакційні витрати" і обґрунтовує необхідність їхнього врахування в економічній теорії.

Після опублікування статті ні сам Коуз, ні інші автори не займалися питанням про зв'язок між трансакційними витратами й правами власності. І тільки в 1958 році в статті "Федеральна комісія зв'язку" Коуз повертається до теми впливу трансакційних витрат на права власності. А стаття 1958 року у свою чергу спонукала Коуза написати статтю "Проблема соціальних витрат". Спочатку навіть сам Коуз не зміг оцінити значення цієї статті для всієї економічної теорії: "Я думав, що я розкриваю слабкості аналізу Пігу по питанню про розбіжність між приватним і соціальним продуктом, аналізу, який звичайно приймався економістами, але не більше того. Лише пізніше, частково в результаті бесід із Стівеном Чангом у 60-х роках, я прийшов до розуміння основного значення того, що я написав, для економічної теорії...".

Коуз виділив наступні механізми координації діяльності людей:

- ринок;

- фірма (організація, ієрархія);

- держава.