Розділ 6. Інституціональна економічна теорія

Деякі дослідники вважають трансакційні витрати неоднорідними за своїм складом. Наприклад, К. Мекар виділяє чотири типи трансаційних витрат: витрати виділення (зумовлені різницею у технологіях); інформаційні витрати (складаються із витрат кодування та передачі інформації, її розшифрування, витрат на вивчення і засвоєння інформаційних систем); витрати на масштаб (зумовлені існуванням системи безособового обміну, яка потребує витрат на спеціалізовану систему забезпечення виконання угод і контрактів); витрати на опортуністичну поведінку (на покарання порушника ринкових угод)[1]. Д Норт поділяє трансакційні витрати: на вимірювання цінних атрибутів того, що обмінюється; на захист прав; на нагляд за дотриманням угод і забезпеченням їх виконання. О. Уільямсон вважає, що трансакційні витрати це витрати опортуністичної поведінки економічних суб'єктів, а Дженсен і Меклінг акцентують увагу на витратах контролю за поведінкою виконавців. Алчіан і Демсетц вважають, що це витрати на узгодження і координацію при застосуванні економічних ресурсів у виробництві, а Ченг називає їх "витратами, існування яких неможливо уявити у господарств Робінзона Крузо" тощо.

Однак найбільш відомими розробниками теорії прав власності та трансакційних витрат є Рональд Коуз [2] і Джордж Стіглер.

Виділяють такі види трансакційних витрат: ринкові [3]; внутрішньофірмові[4]; суспільні.

Статистичні дані найбільш розвинених країн свідчать, що трансакційні витрати постійно зростають. Величина трансакційних витрат у сучасних ринкових господарствах складає 50-60 % ВВП. За 1960-1990 роки показники частки трансакційних витрат у ВВП різних країн зблизилися.

Примітки

1. Менар К Экономика организаций : пер. с франц. [Текст] / К. Менар. -М: Инфра-М, 1996. - С.31-32.

2. Причини виникнення та розвитку фірми Р.Коуз пояснив необхідністю зменшення трансакційних витрат. На його думку, можливість економії на трансакційних витратах є визначальним чинником вибору організаційної форми та величини фірми. Існування фірми забезпечує відсутність витрат з укладання угод завдяки забезпеченню необхідної алокації ресурсів адміністративним шляхом. У той же час адміністративний механізм, так само як і ринок, створює витрати, які збільшуються по мірі збільшення фірми. Фірма може існувати до тих пір, поки вона реалізує функцію координації за менших витрат, ніж це забезпечується ринковими угодами (Коуз Р. Природа социальных издержек: пер. англ. [Текст] / Р. Коуз // Фирма, рынок и право; науч. Ред.. Р. Капелюшникова. - М. : Дело ЛТД при участии изд-ва 1993. - С.143.

3. Проблеми, які з'являються у зв'язку з трансакційними витратами на ринку, і способи їх вирішення подано у таблиці:_

Джерело: Ткач A.A. Інституціональна економіка. Нова інституціональна економічна теорія : Навчальний посібник. - К: Центр учбової літератури, 2007. - С. 90-91.

4. Види внутрішньофірмових трансакційних витрат, пов'язані з ними проблеми і способи їх вирішення подані в таблиці: _

Джерело: Ткач A.A. Інституціональна економіка. Нова інституціональна економічна теорія : Навчальний посібник. - К: Центр учбової літератури, 2007. - С. 92.

6.4. Поняття "трансакція" в новій інституціональній економічній теорії

У звичайному вживанні трансакція (лат.) - це угода, операція. Розуміння змісту поняття трансакції необхідне, оскільки можливе помилкове використання термінів "обмін", "контракт", "операція" як замінників поняття "трансакція".

Поняття "трансакція" було введено в економіку Дж. Р. Коммонсом [1]. Для нього трансакція - це відчуження й придбання індивідами прав майбутньої власності на матеріальні об'єкти [2, с.56]. Це визначення трансакції має справу з передачею ресурсів в юридичному змісті. У ньому говориться про передачу підтверджених законом прав власності.

Олівер Уільямсон запропонував наступне визначення трансакції: "Трансакція має місце тоді, коли товар або послуга переходить від заключного етапу одного технологічного процесу до вихідного етапу іншого, суміжного з першим. Закінчується одна стадія діяльності й починається інша" [3, с.27]. Відповідно до цього підходу поняття трансакції застосовується, коли ресурси переміщаються фізично, тобто здійснюється "постачання" благ або послуг. Це "постачання" може бути як усередині фірми, так і на ринку, і ми можемо говорити як про внутрішні, так і про зовнішні трансакції, або внутріфірмові, або ринкові трансакції. Трансакція, таким чином, виникає, коли має місце поділ праці [2, с.55]. Ідея внутріфірмової трансакції була описана Адамом Смітом на прикладі поділу праці при виробництві шпильок [4] .

У класифікації трансакцій виділяють: трансакції торгові (обмін правами власності на основі добровільної згоди сторін); трансакції раціонування (складання бюджетів різних рівнів відповідними органами, рішення арбітражних судів, за допомогою яких розподіляється багатство); трансакції управління (така взаємодія, коли право приймати рішення належить тільки одній стороні) [5].

Економічні трансакції є лише частиною всієї сукупності соціальних трансакцій, і економічний аналіз цікавиться не тільки економічними трасакціями. Соціальні трансакції можна визначити як соціальні дії, які необхідні для створення й підтримки інституціональних рамок, у яких здійснюється економічна діяльність. Ці рамки включають формальні правила, неформальні правила й механізми примусу до їхнього дотримання. І тут Особливу роль тут відіграють політичні трансакції [2, с.56].

Витрати, що виникають при здійсненні трансакцій, - це трансакційні витрати.

Примітки

1. Дж. Коммонс оголосив власність, суть якої полягає в законному праві утримувати ким-небудь те, що йому необхідно, основою інституціональної економіки і проголосив трансакцію елементарною частинкою економічної діяльності і, отже, основною одиницею економічного аналізу. Трансакції - це не обмін товарами, а відчуження і привласнення прав власності і свобод, прийнятих у суспільстві.