Правова культура особистості в соціокультурному просторі

Правова педагогіка

Вважаємо за необхідне загострити увагу на взаємообумовленості та багатовимірності процесів розбудови правової культури на індивідуальному та суспільному рівнях. Зокрема, ми виходимо з позиції розуміння поняття "правова культура" як трирівневої структури (побутова, професійна та теоретична):

► побутовий рівень правової культури досягається у результаті несистемного засвоєння правових знань з різних інформаційних джерел, яке не передбачає практичного правового досвіду чи професійної правової підготовки. Він притаманний широким верствам населення, а головне в його змісті посідають традиційні цінності, правові стереотипи, настанови, звичаї та звички. Цей рівень формується на основі власного життєвого досвіду і емпіричних знань про чинне право та інші правові явища. При цьому він здатен включати прогресивні, консервативні або навіть негативні погляди щодо права як суспільного феномену. Як правило, правові проблеми визрівають саме на цьому рівні свідомості, а узагальнюються та раціоналізуються на рівнях професійної та правової культури;

► професійний рівень правової культури базується на отриманих внаслідок одержання спеціальної юридичної освіти правових знаннях та навичках. Він пов'язаний з конкретним юридичним фахом (судовий, прокурорський, нотаріальний, адвокатський тощо). Це рівень правової культури правників-практиків. озброєних здатністю до системної діяльності в сфері забезпечення та перетворення правової сфери діяльності суспільства в цілому;

► теоретичний рівень досягається в результаті наукового осягнення правової проблематики, як правило, його носіями є юристи- науковці, викладачі вищих навчальних закладів. Цьому рівню правової культури притаманний теоретичний рівень правової свідомості, а також наявність уміння по здійсненню творчої діяльності щодо вдосконалення чинного законодавства, правозастосовної практики тощо.

На нашу думку, кожен рівень правової культури вимагає від її суб'єкту присутності високого рівня організаційної свідомості чи то у здійсненні процесів повсякденного стихійного засвоєння правових знань, чи при глибшому системному дослідженні правової проблематики, чи, що особливо важливо, при здійсненні перетворень на суспільному рівні, коли системний та організований характер дій законотворців сприяє розбудові правової держави, підвищенню авторитету державної влади в очах пересічних громадян та сприяють цілісному належному розумінню феномену права та його ролі в суспільному житті. На користь нашої тези може слугувати думка українського дослідника М. Момота: "Правова культура слугує юридичному забезпеченню демократичного процесу нашого суспільства, демонтажу адміністративно-командної системи управління, ліквідації некомпетентності, розхлябаності, дезорганізації, зневаги до права, свавілля тощо. Недоліки у загальній та правовій культурі полягають у неповазі до особистості, бюрократизмі, зловживанні владою, формальній законослухняності, байдужості та безвідповідальності. Правова держава як механізм свободи, захисту честі та гідності особистості, засіб боротьби з негативними соціальними явищами не буде "діяти", якщо цей механізм погано відрегульований. Тобто, якщо не буде поставлена на належний рівень загальна, політична і, особливо, правова культура. Зокрема, культура влади та управління, культура законності".

Правова культура передбачає розуміння її як системи цінностей, ідей, елементів, що належать до сфери права, і їх відображення у свідомості та поведінці людей. Це один з аспектів загальнолюдської культури, що втілена у праві й юридичній практиці, один з обов'язкових елементів громадянського суспільства. Нам імпонує визначення А. Нікітіна, який стверджує, що "правова культура – це якість правового життя суспільства і ступінь гарантованості державою та суспільством прав і свобод людини, а також знання, розуміння та дотримання права кожним окремим членом суспільства".

Зауважимо, що правова культура на рівні соціуму відображає досягнення суспільства у сфері правової реальності, цивілізованих відносин загалом. Правова ж культура особистості – це передусім знання й розуміння права, а також дії у відповідності з ними, що виявляється в обсязі і глибині теоретичних знань юриспруденції, навичках і вміннях компетентно вирішувати завдання практичної поведінки у правовій сфері, тобто це правова освіченість людини. Суттєвим є те, що правова культура особистості тісно пов'язана з правосвідомістю, спирається на неї, однак вона ширша за змістом, оскільки включає в себе не лише психологічні та ідеологічні її елементи, але й юридично значущу поведінку, позитивне ставлення до закладених у правових нормах моделей поведінки, готовність і вміння активно й точно виконувати вимоги права. На нашу думку, правова культура особистості є творчою діяльністю, яка відповідає прогресивним досягненням суспільства у правовій сфері, завдяки чому і відбувається постійне правове збагачення індивіда. Це суб'єктивно вироблений ним рівень оволодіння правом у своїй діяльності. Однак не кожного індивіда, що знає і розуміє юридичні норми, можливо вважати правокультурною людиною. Таким може вважатися лише той, у кого знання юридичних правил поєднуються з потребою дотримуватися їх приписів у діяльності, а вищим рівнем правової культури особистості є правова активність чи активна її правомірна поведінка

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правова педагогіка» автора Фоменко Н.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Правова культура особистості в соціокультурному просторі“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • ПРАВОВА ПЕДАГОГІКА У ТРАНСФОРМАЦІЯХ СЬОГОДЕННЯ

  • Теорії "трансформації" (перетворення) капіталізму

  • Правова педагогіка в системі педагогічних наук

  • Об'єкт, предмет, завдання правової педагогіки

  • Основні категорії правової педагогіки

  • Методологія правової педагогіки

  • ПРАВОВА КУЛЬТУРА І ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО

  • Правова культура особистості в соціокультурному просторі
  • Професійна культура юриста

  • Деформації правової свідомості юриста

  • Місце і роль правової освіти у формуванні правової культури

  • ПРЕВЕНТИВНА ПЕДАГОГІКА

  • Прояви, види, стали та рівні девіантної поведінки

  • Превентивно орієнтована освіта

  • Моделі поведінки батьків: агресії, надії, страхи, безсилля, заперечення, співзалежності

  • ПЕНІТЕНЦІАРНА ПЕДАГОГІКА ТА РЕСОЦІАЛІЗАЦІЯ

  • Основні категорії пенітенціарної педагогіки

  • Ідеї педагогіки співробітництва у ресоціалізації

  • Закономірності та принципи педагогічного процесу в місцях позбавлення волі

  • Методи, прийоми та засоби виховного впливу

  • Особливості організації педагогічного процесу

  • Ресоціалізація

  • Виправлення та ресоціалізація засуджених неповнолітніх

  • Індивідуальні навчально-дослідні завдання

  • ЮРИДИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ОСВІТА У СУЧАСНИХ ПРАВОВИХ СІМ'ЯХ

  • Поняття "тип (сім'я) правових систем"

  • Сім'ї правових систем світу

  • Особливості юридичної діяльності та освіти у сучасних правових сім'ях

  • Підготовка юристів Бельгії

  • Підготовка юристів Австрії

  • Юридична діяльність та освіта у країнах англо-американської правової сім'ї

  • Юридична діяльність у країнах англо-американської правової сім'ї

  • Вища юридична освіта Великої Британії

  • Юридична освіта США

  • Юридична діяльність та освіта у змішаній сім'ї правових систем

  • Юридична діяльність та освіта у релігійній сім'ї правових систем

  • Юридична діяльність та освіта у країнах традиційного та звичаєвого права

  • Проблемы юридического образования

  • ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ ЮРИСТІВ

  • Аналіз конкретних ситуацій

  • Динамічне навчання

  • Рольові інтелектуальні змагання

  • Імітаційні ігри та ігрові технології

  • Дослідницький метод

  • Креативні методи навчання

  • Метод проектів (проблем)

  • Методи навчального пізнання (когнітивні методи навчання)

  • Модерація

  • Система дистанційного навчання Moodle

  • Тренінг