• відсутність у значної частини людей психологічної потреби в "негативній" свободі, "свободі від...", свободі заради свободи.
У суспільстві панує втома і апатія із об'єктивних і суб'єктивних причин. До об'єктивних належить матеріальна незабезпеченість та відсутність "підпорки" у вигляді власності; до суб'єктивних – пригніченість почуттям своєї незначимості і відчуженості від держави і політики.
В сучасних умовах конституційно визначено завдання щодо побудови соціальної демократичної держави, а отже і громадянського суспільства. Слід зазначити, що громадянське суспільство лише починає формуватись, тому сформулювати повне визначення цього явища поки складно. У юридичній літературі деякі вчені відносять до громадянського суспільства систему недержавних відносин (А. Кочетков), інші – всі суспільні зв'язки, які виникають поза сферою політики (А. Одинцова) та розглядають його як сукупність неполітичних відносин, галузь спонтанного самовиявлення інтересів й волі вільних індивідів та асоціацій.
Громадянське суспільство – це історичний тип у розвитку людського суспільства, його конкретна якісна характеристика; це сфера самовиявлення і реалізації потреб та інтересів вільних індивідів через систему відносин (економічних, соціальних, релігійних, національних, духовних, культурних).
Основними суб'єктами цієї системи є:
– організації (політичні партії, громадські об'єднання, асоціації) та різні об'єднання (професійні, творчі, спортивні), що охоплюють всі сфери суспільного життя і є своєрідним регулятором свободи людини.
Але не слід забувати про один важливий момент, що громадянське суспільство, незважаючи на його структурованість, це, насамперед, суспільство, у якому пріоритетне значення мають інтереси людини.
Б. Політюк стверджує, що громадянське суспільство – це система самостійних і незалежних від держави суспільних інститутів і відносин, які забезпечують умови для реалізації приватних інтересів і потреб індивідів та колективів, життєдіяльності соціальної, культурної та духовної сфер, їх відтворення і передачі від покоління до покоління. Думку про багатоаспектність поняття "громадянське суспільство" поглиблює Ф. Рудич визначаючи, що в політичному відношенні формою існування громадянського суспільства є демократія: діють механізми загальних і рівних виборів, розподілу функцій влади, примат права; економічному – громадянське суспільство є системою ринкового типу, основа якої – приватна власність. З точки зору соціальної структури для громадянського суспільства характерна багатоманітність соціальних груп і прошарків, проте соціальною базою є середній клас. У духовному плані громадянське суспільство характеризується плюралізмом ідей і думок, толерантністю, критичним ставленням до дійсності, раціоналізмом і гуманізмом.
Найбільш вдалу системно та методологічно вивірену характеристику громадянського суспільства, на наш погляд, дав М. Орзіх, який під громадянським суспільством розуміє "по-перше, асоціацію людей, в якій кожна людина вільна як така, що має невідчужувані права, є рівноправною з іншими членами асоціації, самостійна у виборі громадянського стану; по-друге, це позадержавні (інституціоналізовані в громадські об'єднання) асоціації людей за соціальною, етнічною, релігійною та іншою належністю, політичними, економічними, професійними та іншими інтересами; по-третє, це формування на зазначених засадах суспільних (позадержавних) відносин, що розвиваються і функціонують на самоврядних засадах, а також шляхом самопрояву інтересів і волі окремих індивідів та їхніх асоціацій, що діють у правовільному (вільному від державно-правового впливу) просторі суспільства".
Особливо важливою проблемою в розбудові громадянського суспільства в Україні, яка потребує негайного вирішення та постійної уваги, є концептуальне обґрунтування та практична нормативна регламентація взаємодії громадянського суспільства з державою. Розмежування їх повноважень, яке має місце в будь-якому суспільстві, не означає їх протистояння, протиборства чи антагонізму, хоча таке часто трапляється навіть у демократичних державах. Взаємодія зазначених суб'єктів окреслює різні способи організації людського співіснування, заснованого на зіткненні, узгодженні та гармонізації інтересів індивідів.
Такий підхід до аналізу громадянського суспільства дає можливість зробити висновок про те, що воно має відображати суспільні інтереси, взаємозв'язок всіх сфер суспільного життя людини. У той же час громадянське суспільство – не будь-яке суспільство, а сукупний індивід, який виступає через систему різних асоціацій, об'єднань своєрідним регулятором свободи людини.
Таким чином, громадянське суспільство є вільною асоціацією (союзом) рівноправних, свідомих грамадян-власників та їх об'єднань, які в межах правової системи, поза втручанням держави, самоорганізовано реалізують свої приватні і суспільні інтереси. У широкому значенні це вся сукупність людських відносин і відповідних формальних та неформальних суспільних інститутів, які опосередковують її приватне життя і через які вона задовольняє свої потреби і інтереси.
Громадянське суспільство характеризується властивостями, які забезпечують його співвідношення з державою. Серед них слід виокремити наступні:
• громадянське суспільство не включає державу, а розвивається самостійно;
• громадянське суспільство складається із суб'єктів – вільних і рівноправних громадян і об'єднань, що добровільно сформувалися і знаходяться у відносинах конкуренції і солідарності;
• громадянське суспільство має певний пріоритет перед державою, проте зацікавлене у добробуті держави і сприяє її розвитку;
• громадянське суспільство спричиняє вплив на створення і функціонування державних органів у власних інтересах;
• громадянське суспільство має право вимагати від держави захисту життя, здоров'я, безпеки громадян, не допускаючи її втручання в їх приватні інтереси;
• громадянське суспільство формує право, що закріплюється державою в законах та інших нормативно-правових актах, гарантує і захищає її від порушень із боку будь-кого. Усі потреби громадянського суспільства реалізуються за допомогою волі держави, вираженої у формі правового акта;
• громадянське суспільство розвивається і взаємодіє з державою в межах права, котре виступає як рівний і справедливий масштаб свободи та справедливості, а не як спосіб нав'язування державної волі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правова педагогіка» автора Фоменко Н.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПРАВОВА КУЛЬТУРА І ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО“ на сторінці 3. Приємного читання.
