Вивчення й поширення Європейського та світового досвіду як одного з альтернативних методів навчання

Методика викладання у вищій школі

Міністри підкреслили, що відповідно до принципу інституці- ональної самостійності основна відповідальність за ефективність страхування в сфері вищої освіти покладена безпосередньо на вищі навчальні заклади. Подібна схема створює базу для функціонування академічної системи страхування в рамках національної.

Було прийнято, що національні системи страхування повинні містити в собі:

• визначення відповідальності структур та установ;

• оцінку навчальних програм і ВНЗ, включаючи внутрішній і зовнішній аудит діяльності студентів й опублікування результатів оцінки;

• систему акредитації, сертифікації або порівняльних процедур;

• загальноєвропейську комп'ютерну інформаційну мережу.

Структура рівнів (циклів) передбачає впровадження системи, заснованої на двох циклах:

• 1. Рівень бакалавра - вища освіта; для виходу на цей рівень необхідно мати 180-240 залікових одиниць (ECTS). Підготовка до такого рівня звичайно вимагає від 3 до 4 років навчання з повним навантаженням. Основним змістом навчання на цьому етапі є навчання вмінням і навичкам. Рівень бакалавра може бути реалізований у традиційних університетах або в професійно орієнтованих ВН8. Навчальні програми можуть мати різну спрямованість і різну спеціалізацію з метою задоволення індивідуальних потреб, потреб ВН8 і різноманітних запитів ринку праці; для підвищення транспарентності необхідно, щоб у додатку до диплома, видаваному студентові, містилися відомості про профіль навчання, отриману кваліфікацію й отримані результати в ході навчання.

• 2. Рівень магістра. Для того щоб виконати програму підготовки магістра, звичайно необхідно від 90 до 120 кредитів ECTS, а мінімальний рівень становить не більше 60 кредитів ECTS. Якщо тривалість і зміст програм для підготовки бакалавра варіюється, то, можливо, необхідно передбачати таку ж гнучкість і для підготовки магістрів.

Крім того, були розроблені наступні рекомендації щодо загальноєвропейського рівня магістра: рівень магістра є другим циклом вищої освіти. Для того щоб почати навчання за програмою підготовки магістрів, потрібний диплом ВН8 про успішне закінчення навчання на рівні бакалавра. Дипломи бакалавра й магістра повинні різнитися один від одного й видаватися по завершенню навчання на кожному рівні; навчальні програми підготовки магістрів можуть мати різну спрямованість і різну спеціалізацію з метою задоволення індивідуальних потреб, потреб ВН8 і різноманітних запитів ринку праці. Цей рівень може бути реалізований в університетах, а в деяких країнах і в інших ВНЗ.

Учасники наради в Берліні призвали учасників Болонського процесу розробити параметри порівняльної й оцінної кваліфікації національних освітніх систем для того, щоб оцінювати отриману випускником ВН8 кваліфікацію в таких термінах, як-от: "навчальне навантаження", "рівень освіти", "підсумкові оцінки", "набута спеціальність і спеціалізація". Вони висловилися

за розробку параметрів, які мають діяти на всьому Загальноєвропейському освітньому просторі.

У рамках цих параметрів рівню бакалавра й рівню магістра відповідає певна пікала оцінок. Перший і другий цикли повинні мати різну спрямованість і різну спеціалізацію з метою задоволення індивідуальних потреб, потреб ВНЗ і різноманітних запитів ринку праці. Відповідно до Лісабонської конвенції щодо вза- ємовизнання, перший цикл повинен бути основою для навчання на другому циклі, а закінчення навчання на другому циклі дає можливість підготовки до наукової праці.

Міністрами освіти була визначена необхідність забезпечення для всіх громадян рівного доступу до вищої освіти.

Сьогодні ВНЗ у ряді країн Європи об'єднують свої зусилля з метою інтеграції навчальних програм за двома циклами навчання.

Деякі найважливіші концепції Болонського процесу, зокрема "Автономність вищих навчальних закладів", створили гарну базу для співробітництва та довіри між національними системами освіти й між вищими навчальними закладами Європи. Болонська декларація розглядає європейські університети в якості партнерів по процесу, визнаючи їхню повну автономність.

Зрозуміло, що вищі навчальні заклади мають свободу в реалізації своїх завдань і вони повинні перебувати під контролем своїх власних органів освіти. Проте, автономія має на увазі підзвітність. Незалежні ВНЗ відповідають за зміст навчального процесу, методи, прийоми, якість викладання й науково-дослідних робіт, за оптимальне використання наявних засобів, за правильну та своєчасну звітність своєї діяльності, ВНЗ в обов'язковому порядку зобов'язані дотримуватися політичних й адміністративних директив і забезпечувати дотримання законів й адміністративних розпоряджень.

Важливою складовою системи вищої освіти є одержувана кваліфікація. На загальноєвропейському рівні досягнуто згоду про те, що державні органи визначають структуру рівнів навчання та вимоги до них. Без цього дуже важко реалізувати ключові ідеї Болонського процесу - дворівневу систему вищої освіти та її транспарентність.

У Болонському процесі важливою складовою одержання вищої освіти є якість страхування. Ратифікація Лісабонської конвенції є актом суспільної відповідальності, і вона створює умови для якісної й незалежної оцінки страхування.

Фінансування вищої освіти здійснює держава, але це не означає, що студент не повинен частково оплачувати своє навчання. Таке положення існує в ряді країн. Однак більша частина витрат покладається на державу, причому фінансування освіти проводиться на певних умовах.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Методика викладання у вищій школі» автора Малихін О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вивчення й поширення Європейського та світового досвіду як одного з альтернативних методів навчання“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ У ВИЩІЙ ШКОЛІ

  • Проблема формування професійно-педагогічної культури викладача в умовах ВНЗ

  • Викладач у системі вищої освіти

  • Професійна компетентність викладача в системі професійної освіти

  • Теоретико-методологічні проблеми культури педагогічного спілкування

  • Термінологічний словник розділу

  • ОСНОВНІ СУБ'ЄКТИ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ

  • Професійна діяльність викладача вищої школи

  • Студент як об'єкт педагогічної діяльності

  • Методика підготовки та проведення семінарських занять

  • Методика організації і проведення лабораторнихта практичних занять

  • Консультування як форма роботи зі студентами

  • Організація самостійної роботи студентів

  • Термінологічний словник розділу

  • ВИДИ ТА ПРИЙОМИ АКТИВІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ У ВИЩІЙ ШКОЛІ

  • Застосування сучасних технічних засобів у процесі навчання

  • Дистанційне навчання як самостійний елемент сучасної підготовки студентів

  • Активізація процесу навчання за допомогою проведення ділових ігор

  • Організація навчально-пізнавальної діяльності студентів з використанням нових інформаційних технологій

  • КЕРІВНИЦТВО Й КОНТРОЛЬ НАВЧАЛЬНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

  • Модульна система організації навчального процесу й рейтинговий контроль знань студентів

  • Організація роботи кураторів груп у вищій школі

  • Термінологічний словник розділу

  • НАУКОВО-ДОСЛІДНА РОБОТА СТУДЕНТІВ У ВИЩІЙ ШКОЛІ

  • Шляхи та методи залучення студентів до здійснення науково-дослідної роботи

  • Науково-дослідна діяльність студентів магістратури

  • Термінологічний словник розділу

  • ОСОБЛИВОСТІ ВИЩОЇ ОСВІТИ в РОЗВИНЕНИХ КРАЇНАХ СВІТУ

  • Система вищої освіти в США

  • Система вищої освіти у Великобританії

  • Система вищої освіти у Франції

  • Система вищої освіти в Німеччині

  • Система вищої освіти в Японії

  • Формування професійних навичок у майбутніх фахівців Скандинавії

  • Вивчення й поширення Європейського та світового досвіду як одного з альтернативних методів навчання
  • ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ У ВИЩІЙ ШКОЛІ УКРАЇНИ

  • Адаптація української системи освіти до європейських вимог

  • Стратегія розвитку вищої освіти й забезпечення її якості

  • Термінологічний словник розділу

  • ПІСЛЯМОВА