Міністри підкреслили, що відповідно до принципу інституці- ональної самостійності основна відповідальність за ефективність страхування в сфері вищої освіти покладена безпосередньо на вищі навчальні заклади. Подібна схема створює базу для функціонування академічної системи страхування в рамках національної.
Було прийнято, що національні системи страхування повинні містити в собі:
• визначення відповідальності структур та установ;
• оцінку навчальних програм і ВНЗ, включаючи внутрішній і зовнішній аудит діяльності студентів й опублікування результатів оцінки;
• систему акредитації, сертифікації або порівняльних процедур;
• загальноєвропейську комп'ютерну інформаційну мережу.
Структура рівнів (циклів) передбачає впровадження системи, заснованої на двох циклах:
• 1. Рівень бакалавра - вища освіта; для виходу на цей рівень необхідно мати 180-240 залікових одиниць (ECTS). Підготовка до такого рівня звичайно вимагає від 3 до 4 років навчання з повним навантаженням. Основним змістом навчання на цьому етапі є навчання вмінням і навичкам. Рівень бакалавра може бути реалізований у традиційних університетах або в професійно орієнтованих ВН8. Навчальні програми можуть мати різну спрямованість і різну спеціалізацію з метою задоволення індивідуальних потреб, потреб ВН8 і різноманітних запитів ринку праці; для підвищення транспарентності необхідно, щоб у додатку до диплома, видаваному студентові, містилися відомості про профіль навчання, отриману кваліфікацію й отримані результати в ході навчання.
• 2. Рівень магістра. Для того щоб виконати програму підготовки магістра, звичайно необхідно від 90 до 120 кредитів ECTS, а мінімальний рівень становить не більше 60 кредитів ECTS. Якщо тривалість і зміст програм для підготовки бакалавра варіюється, то, можливо, необхідно передбачати таку ж гнучкість і для підготовки магістрів.
Крім того, були розроблені наступні рекомендації щодо загальноєвропейського рівня магістра: рівень магістра є другим циклом вищої освіти. Для того щоб почати навчання за програмою підготовки магістрів, потрібний диплом ВН8 про успішне закінчення навчання на рівні бакалавра. Дипломи бакалавра й магістра повинні різнитися один від одного й видаватися по завершенню навчання на кожному рівні; навчальні програми підготовки магістрів можуть мати різну спрямованість і різну спеціалізацію з метою задоволення індивідуальних потреб, потреб ВН8 і різноманітних запитів ринку праці. Цей рівень може бути реалізований в університетах, а в деяких країнах і в інших ВНЗ.
Учасники наради в Берліні призвали учасників Болонського процесу розробити параметри порівняльної й оцінної кваліфікації національних освітніх систем для того, щоб оцінювати отриману випускником ВН8 кваліфікацію в таких термінах, як-от: "навчальне навантаження", "рівень освіти", "підсумкові оцінки", "набута спеціальність і спеціалізація". Вони висловилися
за розробку параметрів, які мають діяти на всьому Загальноєвропейському освітньому просторі.
У рамках цих параметрів рівню бакалавра й рівню магістра відповідає певна пікала оцінок. Перший і другий цикли повинні мати різну спрямованість і різну спеціалізацію з метою задоволення індивідуальних потреб, потреб ВНЗ і різноманітних запитів ринку праці. Відповідно до Лісабонської конвенції щодо вза- ємовизнання, перший цикл повинен бути основою для навчання на другому циклі, а закінчення навчання на другому циклі дає можливість підготовки до наукової праці.
Міністрами освіти була визначена необхідність забезпечення для всіх громадян рівного доступу до вищої освіти.
Сьогодні ВНЗ у ряді країн Європи об'єднують свої зусилля з метою інтеграції навчальних програм за двома циклами навчання.
Деякі найважливіші концепції Болонського процесу, зокрема "Автономність вищих навчальних закладів", створили гарну базу для співробітництва та довіри між національними системами освіти й між вищими навчальними закладами Європи. Болонська декларація розглядає європейські університети в якості партнерів по процесу, визнаючи їхню повну автономність.
Зрозуміло, що вищі навчальні заклади мають свободу в реалізації своїх завдань і вони повинні перебувати під контролем своїх власних органів освіти. Проте, автономія має на увазі підзвітність. Незалежні ВНЗ відповідають за зміст навчального процесу, методи, прийоми, якість викладання й науково-дослідних робіт, за оптимальне використання наявних засобів, за правильну та своєчасну звітність своєї діяльності, ВНЗ в обов'язковому порядку зобов'язані дотримуватися політичних й адміністративних директив і забезпечувати дотримання законів й адміністративних розпоряджень.
Важливою складовою системи вищої освіти є одержувана кваліфікація. На загальноєвропейському рівні досягнуто згоду про те, що державні органи визначають структуру рівнів навчання та вимоги до них. Без цього дуже важко реалізувати ключові ідеї Болонського процесу - дворівневу систему вищої освіти та її транспарентність.
У Болонському процесі важливою складовою одержання вищої освіти є якість страхування. Ратифікація Лісабонської конвенції є актом суспільної відповідальності, і вона створює умови для якісної й незалежної оцінки страхування.
Фінансування вищої освіти здійснює держава, але це не означає, що студент не повинен частково оплачувати своє навчання. Таке положення існує в ряді країн. Однак більша частина витрат покладається на державу, причому фінансування освіти проводиться на певних умовах.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Методика викладання у вищій школі» автора Малихін О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вивчення й поширення Європейського та світового досвіду як одного з альтернативних методів навчання“ на сторінці 2. Приємного читання.
