Розділ «2. Ергономічний підхід в організуванні навчального процесу»

Проблема монотонності у навчально-виховному процесі

Одноманітність і формалізм у викладанні навчального матеріалу, відсутність або обмеженість наочності та ілюстративності сприяють розвитку втоми у школярів, особливо якщо це супроводжується недостатнім освітленням приміщення, браком свіжого повітря тощо. Передусім така проблема стосується дітей молодшого шкільного віку, які особливо вразливі, легко піддаються зовнішнім упливам і менше пристосовані до одноманітних слабких подразнень. Таке відчуття втоми швидко проходить, якщо вчитель змінить спосіб викладання, зробить навчальний матеріал цікавим, поліпшить гігієнічні умови у класі тощо. Особливо поглиблює втому монотонність діяльності, у т. ч. й навчальної у разі одноманітних подразнень сенсорних систем.

Монотонність (грец. mono - один, єдиний і tonos - напруження) - одноманітне повторення стереотипних дій, примітивних завдань, відсутність різноманітності в навколишньому середовищі.

Реакцією організму на монотонну працю є монотонія - функціональний стан організму людини, що визначається комплексом психологічних і фізіологічних змін, які виникають при монотонній роботі. Розрізняють два види монотонної роботи: монотонність дії, за якої стан монотонії виникає у зв'язку з виконанням одноманітних, часто повторюваних навчальних дій; монотонність середовища, за якої стан монотонії виникає у зв'язку з дефіцитом отримуваної інформації, а також у разі пасивної позиції учня в навчальному процесі. Монотонія призводить до зниження кількісних і якісних показників продуктивності праці внаслідок зменшення швидкості роботи, збільшення кількості помилок та появи неприємних емоцій. Вона спричинює такі прояви:

- зниження загального тонусу організму;

- зменшення енерговитрат організму;

- затримка процесів сприймання та усвідомлення інформації;

- значне зменшення уваги;

- виконання дій в автоматичному режимі;

- домінування відчуттів апатії, нудьги, млявості;

- бажання припинити діяльність, переключитися на привабливішу.

Для подолання монотонності у навчальному процесі вчитель має забезпечити змістовне наповнення діяльності, тобто:

1) переконати учнів у важливості, необхідності роботи, викликати у них бажання побачити її результати;

2) поєднувати прості та монотонні операції зі складними, різноманітними;

3) дібрати відповідний режим трудової діяльності (чергування видів діяльності, зміна ритму роботи, запровадження додаткових перерв тощо);

4) використовувати відповідні риторичні засоби (зміна інтонацій, темпу, емоційного забарвлення мови);

5) послуговуватись спеціальними активізуючими засобами (функціональною музикою, жартами, дотепними запитаннями).

У деяких випадках монотонія переходить у стан психічного пересичення, що характеризується відразою до одноманітної діяльності, подразливістю, емоційною нестійкістю, невротичними і судинними розладами; у поєднанні зі зниженням рівня рухової активності викликає послаблення захисних властивостей організму, що виявляється у збільшенні загальної захворюваності школярів.

Учитель початкових класів повинен уміти виявляти найменші прояви монотонії в учнів та володіти способами їх профілактики.

Раціоналізація режимів праці та відпочинку учнів