Розділ «2.2. Забезпечення сприятливих ергономіко-педагогічних умов праці учнів»

Оптимізація чинників навчального середовища сприяє вдосконаленню умов праці учнів і вчителів.

Умови праці - сукупність виробничих, економічних, соціальних та інших чинників трудового середовища, які впливають на здоров я і працездатність людини в процесі праці.

На сучасному етапі історичного розвитку суспільства у сфері освіти та виховання використовують поняття "ергономіко-педагогічні умови праці".

Ергономіко-педагогічні умови праці - сукупність специфічних чинників, що впливають на обсяг і тривалість навчально-інформаційного, психофізіологічного та емоційного навантаження у процесі навчально-виховної діяльності учителів і учнів.

Сутність цього поняття більш конкретизована порівняно із загальним визначенням умов праці, йдеться не лише про навчальний процес, а й навантаження на психофізіологічну сферу учасників навчального процесу.

Педагогічна ергономіка зосереджена на оптимізації умов праці школярів, бо від їх якості залежить здоров'я учнів, зацікавленість і здатність засвоювати навчальний матеріал. Значний вплив на формування та підтримання якості умов навчання школярів можуть здійснювати вчителі.

У педагогічній ергономіці вирізняють такі умови праці: санітарно-гігієнічні, методичні, психофізіологічні та естетичні.

Санітарно-гігієнічні умови праці

Освітлення

Мікроклімат

Його визначають фізичні параметри (температура, відносна вологість, швидкість руху), йоніза-ція та хімічний склад повітря. Усі ці компоненти суттєво впливають на дитячий організм, тому їх слід регулювати.

Фізичні параметри повітря визначають оптимальну придатність приміщення для людини, оскільки суттєво впливають на терморегуляцію ЇЇ організму.

Найсприятливішим для людини є повітряне середовище а температурою 18-20 °С, відносною вологістю 40-60% і невеликими швидкостями руху повітря (0- 0,3 м/с). За таких умов у школярів оптимальне самопочуття, максимальна працездатність і результативність навчання.

У холодному приміщенні рухи учнів недостатньо координовані, значна кількість енергії витрачається на підтримання оптимальної температури тіла. Якщо в класі жарко, діти теж додатково витрачають енергію внаслідок фізіологічного протистояння перегріванню. При цьому серцево-судинна система функціонує з напруженням, порушується водно-сольовий обмін, що призводить до швидкої стомлюваності школярів.

Велике значення для терморегуляції організму має відносна вологість повітря (відношення кількості водяних парів, які містяться у повітрі за певної температури, до максимально можливої їх кількості). Підвищена вологість повітря шкідливо впливає на організм унаслідок утруднення терморегуляції тіла через потовиділення за підвищеної температури повітря.

На тепловий обмін організму діє також швидкість руху повітря. Надто велика його швидкість може спричиняти простудні захворювання, особливо у разі спі-тніння.

Основним завданням учителя при підготовці та під час занять є здійснення заходів, спрямованих на забезпечення нормальної температури, швидкості циркуляції та вологості повітря у класі. Оновлення повітря в приміщеннях здійснюють природним і штучним шляхами.

Природна вентиляція полягає у проникненні повітря через пори, щілини, але переважно через кватирки, фрамуги, двері тощо. Для ефективної природної вентиляції необхідна різниця температур атмосферного повітря і повітря приміщення у межах 15-20 °С.

Інтенсивність обміну повітря зумовлена особливостями діяльності учнів. Наприклад, для учня у стані спокою необхідно приблизно 12,5 м3 свіжого повітря протягом 45 хв., у разі праці у майстерні - - ЗО м3, занять спортом - 70 м3. Однак фактично на одного учня у сучасному класі припадає 4 м3 повітря, тому за урок необхідно оновлювати повітря 3-4 рази. Кількість оновлень повітря називають коефіцієнтом вентиляції. Провітрювання не має бути надмірним, бо відчутні потоки повітря для учнів неприємні. Режим провітрювання шкільного приміщення передбачає такі заходи: