Розділ «Переворот Гетьмана Скоропадського»

Усе виглядало б добре, та над Українською Народньою Республікою, над Січовим Стрілецтвом збиралися чорні хмари.

Поміщики, які майже всі були росіянами або русофільськими малоросами, не хотіли примиритися з утратою своїх дібр. Властителі фабрик, копалень, великі торгівці не хотіли примиритися з обмеженнями, які принесла для них революція. Вони заложили свою організацію Про-То-Фіс (Промисл, Торгівля і Фінанси) і робили все можливе, щоб за допомогою німців повалити уряд Української Народньої Республіки. Були це також росіяни і всякі інші чужинці. Так поміщики, як і члени „Про-То-Фіс”-у, старалися позискати для своїх намірів німців, тобто німецьку військову силу. Годі розписуватися про причини перевороту, бо це велика тема, яка безперечно заторкнула дуже сильно батерію СС. Німці хотіли прибрати Україну у свої руки і настановити такий уряд на Україні, який вповні виконував би їхні бажання. З урядом же УНР, який заключував мир з німцями у Бересті дня 9 лютого 1918 р. і умову про військову допомогу, не можна було так поступати. Уряд УНР уважав себе незалежним господарем на Україні і не хотів виповнювати німецьких бажань. З тієї причини приходило до непорозумінь поміж українським урядом і німецьким командуванням.

При зміні ж уряду на Україні, при перевороті, у якому помагали б німці (і тільки при допомозі німців переворот був переведений), німці могли від нового уряду вимагати для себе користей і впливів.

Як німці використали переворот гетьмана Скоропадського, нехай послужить цей маленький приклад. Військові склади у Києві були в повній розпорядимості Українського Міністерства Військових Справ. Німці не могли із цих складів нічого дістати, а коли щось хотіли дістати, то мусіли про це просити українське міністерство.

При перевороті гет. Скоропадського, німці у складах поставили своїх вартових, а до складів прислали своїх завідуючих. Уряд гет. Скоропадського не міг спротивитися такому поступуванню німців, бо й сам Скоропадський завдячував свою владу німцям. Зі складів брали німці по перевороті все, що тільки хотіли, а уряд гет. Скоропадського мусів просити німців, щоб ті дозволили щось зі складів узяти. Німці розпоряджали зброєю у складах і видавали зброю кому хотіли. Видавали московським добровольчим дружинам. Це маленький приклад з військовими складами. Подібно німці наклали свою руку на багато інших речей і ділянок державного життя України.

Німці приготовляли переворот, щоб поставити на Україні такий уряд, який буде виконувати їх бажання. Вони стягнули до Києва багато війська. Одної ночі обеззброїли дивізію Синьожупанників, яка була зорганізована таки в Німеччині з українців, полонених російської армії. Німецьке командування, не питаючи українського уряду, видало зарядження, що поміщики можуть засівати свої поля, які не були засіяні селянами. Це значило, що поміщики можуть вертатися до своїх маєтків. Вкінці відділ німецького війська увійшов на засідання українського парляменту, Української Центральної Ради, і там арештував двох міністрів. Партія Хліборобів і Про-То-Фіс-у скликали з’їзд, щоб зробити переворот і усунути дотеперішній уряд УНР. Український уряд заборонив цей з'їзд, а німці дозволили і дали військову охорону з’їздові.

Це все вказувало, що німці не думають придержуватися умов заключеного 9 лютого 1918 р. мирового договору, а вмішуються у внутрішні справи України. З’їзд хліборобів і Про-То-Фіс зібрались, під охороною німецького війська, до будинку цирку у Києві і проголосили генерала Скоропадського гетьманом України. По тім проголошенні в цирку, учасники з’їзду разом з гет. Скоропадським пішли на Софійський майдан, щоб публічно проголосити ген. Скоропадського гетьманом. Було це 28 квітня 1918 року. Стрільці держалися своїх казарм. Команда полку СС зарядила поготівля.

Михайлівський манастир перемінено у твердиню. В обох брамах поставлено гармати. Батерійні їздці осідлали коні. Усі були при зброї, у поготівлі.

По полудні на Софійську площу, до якої прилягав Михайлівський манастир, почали приходити люди із цирку. Сот. Дашкевич повідомив про це команду полку. Начальник штабу полк. Мельник питав, чи батерія може розігнати людей, які збираються під пам’ятником Б. Хмельницького. Сот. Дашкевич відповів, що може: гармата вистрілить кілька сліпих набоїв, а їздці розженуть. Полк. Мельник зарядив, щоб чекати, а вислати розвідачів, щоб розвідали, що під пам’ятником діється. Гармаші розвідали, що мають помазувати ген. Скоропадського на гетьмана. Сот. Дашкевич повідомив про це штаб полку, але ніякого наказу не дістав. Команда полку СС не могла на власну руку рішитися, що робити. Це був полк, чекав також на накази, а тих наказів не було, бо не було кому ті накази давати.

Із церкви Михайлівського манастиря монахи винесли хоругви. Вийшли священики і єпископ у ризах. Один зі священиків підійшов до сот. Дашкевича і запитав, чи дозволить вийти процесії і священикам із манастиря. Сот. Дашкевич відповів, що є воєнне поготівля і з манастиря ніхто не може виходити. Процесія з єпископом завернула до церкви.

На Софійський мандан вийшла процесія із Софійського Собору.

У цей час в’їхала на Софійський майдан кулеметна сотня під командою сот. Черника, яка дістала наказ переїхати з казарм при вул. Львівській до казарм при вул. Терещенка, де містився штаб полку. Сотня переїхала біля зібраних людей під пам’ятником Б. Хмельницького, а дві двоколки з кулеметами повернули до Михайлівського манастиря, де була батерія. Відбулося все спокійно. На майдані відбувся молебень, а далі люди почали розходитися. Ген. Скоропадського проголошено гетьманом.

Безперечно, що батерія могла б розігнати ціле те зібрання під пам’ятником Б. Хмельницького, але це не змінило б ситуації. За гетьманом Скоропадським стояло німецьке командування. У Києві було зібрано на цей час біля 30000 німецького війська, з яким тих 3000 Січових Стрільців не могли мірятися.

Увечорі при брамі манастиря зголосилися два пани, які приїхали автом. Вони заявили, що приїхали від гетьмана Скоропадського і хочуть говорити з командантом Січових Стрільців. Сот. Дашкевич сказав їм, що команда СС є в казармах при вул. Терещенка. Делегати від’їхали до команди полку СС.

По місті чути було окремі постріли. Це стріляли зорганізовані гет. Скоропадським дружини, що складалися з московських офіцерів і кавказців. Цим показували, що ніби робиться революція. Пробували вони підійти під стрілецькі казарми при вул. Терещенка, але там привітали їх кулеметним вогнем і дружинники втікли. Гармаші принесли Грамоту гет. Скоропадського, яку роздавали по місті. Написана була мішаниною української і московської мови. Заповідала, що гет. Скоропадський обняв владу і що уневажнюються всі закони, видані Українською Центральною Радою. Значить — вертається до часів за царя. Ніч перебули гармаші у поготівлі. Над раном зближилася до манастиря стежа гетьманських дружинників. Були це черкеси у чорних кавказьких убраннях. Гармаші відібрали їм кріси і кинджали та привели до манастиря. Черкеси заявили, що вони вступили на службу у гетьмана. Просили тільки, щоб віддати їм кинджали, бо вони — черкеси і краще їм умерти, як вертатися без кинджалів, і що вони більше до служби у гетьмана не підуть. Сот. Дашкевич пошанував їх кавказький звичай і відпустив з кинджалами.

Гетьманські відділи більше не показувалися в околиці, де були казарми СС.

На другий день полк. Коновалець повідомив старшин, що увечорі була у нього делегація від гет. Скоропадського і що він разом з полк. Мельником був у гетьмана. Гетьман Скоропадський заявив, що хотів би дуже, щоб СС залишилися у службі, щоб визнали його гетьманом. Це визнання мало б виглядати так, що СС передефілюють перед ним і крикнуть у його честь „Слава!” За це обіцяв, що СС лишаться залогою у Києві, що він зробить усе, щоб СС поширили свою організацію, обіцяв дати 5 мільйонів карбованців до військової розпорядимости.

Полк. Коновалець, як інформував старшин, подав гетьманові свою думку, що СС, як військо Української Народньої Республіки, якій вірно служило, яке з іншими українськими військами здобувало Київ, де в боях полягло багато стрільців, не можуть за одну ніч змінити свого наставления, тому тільки, що чужа сила — німці, усунули уряд УНР і настановили інший уряд. Полк. Коновалець був погляду, що Січові Стрільці не можуть визнати ген. Скоропадського гетьманом і прийняти його благ, бо перестали б бути військом, а стали б хіба звичайними найманцями.

Старшини схвалювали становище полк. Коновальця, хоч розуміли справу, що для Січових Стрільців, як війська, нема виходу.