Розділ «Облога Києва»

Уночі на 21 листопада пор. Курах привіз на станцію Боярку чотири гармати і чотири набійні скрині. Гармашів поділено на дві батерії. Це пішло легко, бо гармашів було багато, вистачало на дві батерії, так, як у Києві за УЦР батерія мала вісім гармат, себто було дві батерії.

Чотири гармати залишено у вагонах, під командою хор. Гриценюка. Вони мали боротися з гетьманським панцерником, це була 1-ша батерія СЮ. Тепер постала 2-га батерія СС з присланими 4 гарматами і 4 набійними скринями. Батерія була у повному складі. Зараз таки 21 листопада вивантажено гармати, коні, і батерія під командою сот. Дашкевича вирушила на фронт. Рушила до села Поштова Віта, щоб станути на позицію з обстрілом Посту Волинського, Жулян і київських передмість. На станції у Боярці залишився сот. Дмитро Бурко з кількома гармашами. Він мав зайнятися постачанням обох батерій.

2 га батерія вирушила в дорогу. Тяжка була ця їзда. Більшість коней, це були верхові коні, незвичні ходити у запрязі, а дотого ще й тягнути тяжкі гармати. Батерійна похідна колона розтягнулася. Мучили ся гармаші, мучилися коні. Коли б так у дорозі в тому часі хтось напав на батерію, то була б дуже прикра справа, на щастя ніхто не нападав. Щойно надвечір батерія дотягнулася до Поштової Віти, де стояла команда куреня із сот. Сушком. Дальше їхати було годі.

Командир батерії дістав інформації у сот. Сушка про положення на цьому відтинку. Виходило з інформації! і по мапі, що найближче село Гатне обсаджене сотнею сот. Чмоли. Піхота цієї сотні тримає фронт на краю лісу на північ. Ліс тягнувся на яких два кілометри від села Гатного, у бік села Жулян і Києва. Поза лісом далі до Жулян і київських передмість були поля. Після тих інформація сот. Дашкевич вирішив переночувати в селі Поштова Віта, а досвіта, доки буде ще морок, виїхати до Гатного і там поставити батерію на позицію на краю села, за лісом, який за звітами був обсаджений піхотою.

З гори у селі Поштова Віта було видно освічений Київ і освічену станцію Пост Волинський. На станції у Пості Волинськім начебто був штаб під командою ген. Келера і був доброю ціллю для батерії.

Таки цього вечора поставлено батерію на горі на позицію і прямим прицілом випущено кільканадцять стрілен по Посту Волинському. Світла на станції погасли. Гармати знято з позиції. Гармаші зайняли квартири у селі і пішли спати.

Раненько перед сходом сонця батерія виїхала до Гатного. На краю села за лісом знайдено пригоже місце, щоб поставити батерію на позицію, у тому переконанні, що в лісі спереду є піхота. Гармати саме заїжджали на позицію, коли ворожа артилерія почала обстрілювати Гатне. У селі зробився рух. Піхота почала вибігати з хат. Нагло позаду гармат з’явився пор. Михайло Турок з двома кулеметами. Кулеметники тягнули кулемети. На запит, куди тягнуть кулемети, пор. Турок відповів, що вони стоять тут на заставі, і що в лісі нема ніякої стрілецької піхоти. Вийшло, що батерія заїхала перед заставу і хотіла стати на позицію.

Батерія завернула назад, що приходило не легко з незвичними до запрягу верховими кіньми і під обстрілом ворожої артилерії. Команда батерії багатша стала ще на один досвід, що не треба дуже довіряти звітам, а треба самим добре провірювати положення. Хоча на село падали ворожі шрапнелі і Гранати, батерія щасливо виїхала з села. На другому кінці Гатного, коло Чабанового хутора, станула батерія на позицію і незабаром почала відповідати на ворожий обстріл. За короткий час усе успокоїлося. Батерії перестали стріляти.

Був це зимовий, чи ще осінній соняшний день, 22 листопада 1918 р. Снігу ще не було. Гармаші нерадо копали землянки коло гармат. Хотіли спати у шатрах біля гармат, але надвечір потягнуло страшним морозяним вітром. Хутко пішла праця коло землянок. Дошками і землею покрили землянки. Усі скрилися під землею не так перед кулями, як перед морозом. У землянках повикопували діри на ватри. Запалили. Дим виходив коминами, поробленими у землі. Це ж були у більшості старі вояки, які знали, як копати землянки і як під землею розкладати ватру. У землянках стало тепло.

У наступних днях батерія час від часу обстрілювала ворожі позиції. Уночі було дуже зимно. Потягнув східній вітер із Сибіру. Удень сонце світило і гріло. Гармаші сідали коло гармат чи на ляфетах. Розказували собі про бій під Мотовилівкою, а то й співали різних пісень ще із часів, як були у Запоріжців. Коні з передками від гармат примістилися у Чабановому хуторі Уранці і по полудні приучувано коней ходити в запрягу і тягнути передки та набійні скрині. Про це вже дбав десятник Олеськів. По кількох днях верхові коні звикли гарно тягнути гармати. Розвідча патруля примістилася на церковній дзвіниці. Там був пор. Курах, який телефоном повідомляв про рухи ворога. Розвідча патруля сиділа на дзвіниці тільки вдень кілька годин, бо було дуже зимно. Починалася зима. Зрештою батерія була пристріляна на певні важніші цілі. Телефоном батерія була сполучена із сотнею сот. Чмоли і з командою куреня у Поштовій Віті та з передками у Чабановому хуторі. Телефонічного дроту і телефонічних апаратів у батерії було багато, можна було будувати телефонічні лінії.

На третій день, 23 листопада рано прийшов зі штабу СС у Боярці наказ, щоб сот. Дашкевич передав команду батерії, а сам щоб вернувся до Боярки і обняв команду над усією артилерією на фронті, і щоб занявся організацією дальшої стрілецької артилерії. Команду 2-ої батерії СС обняв пор. Курах. У Боярці начальник штабу полк. Мельник поінформував сот. Дашкевича, що з Вінниці приїхала одна гавбична гармата з обслугою, яку він спрямував на фронт, до села Гатне, і прибула чотири-гарматна легка батерія Чорноморців, яку він спрямував на ліве крило фронту, здається до села Борщагівки.