Розділ 17 Конституційне врегулювання зовнішньої політики зарубіжних країн

Конституційне врегулювання зовнішньої політики зарубіжних країн

§ 1. Державні інтереси зарубіжних країн

Конституційні принципи зовнішньої політики зарубіжних країн

Поняття зовнішньої політики обіймає:

— завдання і цілі, які переслідують держави стосовно інших держав;

— засоби і методи, які вони використовують для задоволення своїх інтересів.

Державний інтерес (raison d'etat) можна визначити, як усвідомлену потребу. Потреби, в свою чергу, визначаються конкретними для кожної держави внутрішніми і зовнішніми умовами її існування, такими, як особливості географічного положення, забезпеченість сировиною, рівень індустріалізації, продуктивність сільського господарства, національний склад населення, історичні традиції, місце в системі міжнародних відносин.

Всі ці умови об'єктивно детермінують потреби держави і визначають її інтереси.

Слід, розрізняти:

а) державний інтерес, як достеменно вивірена модель потреб країни, тобто інтерес, який визначається в результаті науково-достовірного аналізу сучасної міжнародної ситуації і екстраполяції на цій основі майбутнього;

б) підміну істинного державного інтересу інтересом якоїсь політичної партії, національної чи релігійної групи, якій для захоплення влади потрібна поразка своєї власної держави в непопулярній війні або якісь інші зовнішньо-політичні провали партії влади. В. І. Ленін у «Письмах издалека» та «Апрельских тезисах» проголосив, гасло «Борьба за поражение своего правительства в империалистической I мировой войне».

На демонстрацію 18 липня 1917 року більшовики вийшли під гаслом «Долой наступление».

Заради збереження влади, а не керуючись стратегічним міркуванням більшовики підписали ганебний Брест-Литовський мирний договір з Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією.

На зовнішню політику держав суттєво впливають також суб'єктивні ідеологічні чинники: революційні і консервативні політичні доктрини. У сфері зовнішньої політики широко відомі такі, як:

а) «політика легітимізму» проголошена країнами так званого Священого Союзу на початку XIX ст. після поразки французької буржуазної революції, наполеонівських війн;

б) англійська політична доктрина «блискучої ізоляції (Splendid isolation policy)»;

в) європейська доктрина рівноваги сил (balance of power). Широко відомі численні американські доктрини:

— доктрина Монро 1823 p., «великої дубини політика» («Bigstick policy») на початку XX ст.;

— «доктрина відчинених дверей»;