Розділ 7. Особливості діяльності міліції громадської безпеки щодо розгляду та вирішення справ про адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління

7.1. Загальна характеристика адміністративних правопорушень, що посягають на встановлений порядок управління

На цьому етапі розвитку нашої держави та гармонізації нашого законодавства відповідно до норм Європейського Союзу, Україна зорієнтована, насамперед, на побудову ефективної системи державного управління на наукових засадах, глибокому аналізі сучасних і прогностичних процесах суспільного розвитку. Одним із елементів такого процесу є державно-правова реформа та її складова - адміністративна реформа. Метою адміністративної реформи є поетапне створення такої системи державного управління, що забезпечить становлення України як високорозвинутої, правової, цивілізованої європейської держави з високим рівнем життя, соціальної стабільності, культури та демократії, дозволить їй стати впливовим чинником у світі та Європі. її метою є також формування системи державного управління, яка стане близькою до потреб і запитів людей, а головним пріоритетом її діяльності буде служіння народові, національним інтересам. Така система державного управління буде прозорою, побудованою на наукових принципах і ефективною.

Отже, правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління, становлять значну небезпеку для діяльності органів публічної адміністрації та забезпечення ними захисту та реалізації прав і свобод людини.

Слід зазначити, що незважаючи на багаторазове використання в чинному Кодексі України про адміністративні правопорушення терміна "встановлений порядок управління", законодавчого визначення цього поняття немає. Інколи це поняття змішують з поняттям державного управління в цілому, хоча очевидно, що це неправильно. Державне управління як різновид державної діяльності значно ширше від поняття "встановлений порядок управління". Останнє - тільки одна із складових частин державного управління. Встановлений порядок управління охоплює систему суспільних відносин, що забезпечують нормальну діяльність державного апарату, інших державних і недержавних організацій у сфері управління, а також чітке дотримання у цій сфері спеціальних правил.

Зауважимо, що діяльність адміністративно-владного апарату на сьогоднішній день має назву публічна адміністрація. її природа має значно ширший характер від категорії "державне управління", що обумовлено тим, що в сучасній організації суспільного життя, управлінські дії здійснюють окрім спеціальних державних інститутів також органи місцевого самоврядування та численні громадські і приватні організації тощо. Саме тому найбільш доречним та відповідним сучасним реаліям є термін "публічна адміністрація", а встановлений порядок управління є її складовою.

Варто відмітити, що адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління, вміщені у гл. 15 КУпАП і об'єднані родовим об'єктом - "встановлений порядок управління".

Безпосередніми ж об'єктами правопорушень цієї групи є конкретні суспільні відносини або більш звужене їх коло, притаманне певній сфері (суспільні відносини, пов'язані з паспортним режимом та громадянством, дозвільною системою тощо).

Об'єктивна сторона правопорушень гл. 15 КУпАП відображена у диспозиціях відповідних статей, причому склади правопорушень, що посягають на правовідносини державного управління у різних галузях, в основному мають бланкетні (відсилаючі) диспозиції, наприклад ст. 2123 відсилає до законів України "Про інформацію", "Про доступ до публічної інформації", "Про звернення громадян", "Про доступ до судових рішень" та "Про засади запобігання і протидії корупції". Також цілий ряд статей містить склади правопорушень, об'єктивна сторона яких полягає у невиконанні законних вимог та приписів посадових осіб державних контролюючих органів, або перешкоджанні їхній діяльності (статті 188'-18837), передбачає саме ті законні вимоги чи контролюючі дії, які зазначені у відповідних положеннях про державні органи та інструкціях, що регламентують їхні повноваження.

Натомість диспозиції статей, що містять склади правопорушень у сфері судоустрою передбачають здебільшого вичерпно виписану об'єктивну сторону, як-от у ст. 185 ("Прояв неповаги до суду"): а) злісне ухилення від явки в суд свідка, потерпілого, позивача, відповідача, експерта, перекладача; б) непідкорення зазначених осіб та інших громадян розпорядженню головуючого; в) непідкорення розпорядженням головуючого чи порушення порядку під час судового засідання; г) вчинення будь-ким дій, які свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил; або у ст. ¡87 ("Порушення правил адміністративного нагляду"): а) неявка за викликом органу внутрішніх справ у вказаний термін і ненадання усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з виконанням правил адміністративного нагляду; б) неповідомлення працівників органу внутрішніх справ, які здійснюють адміністративний нагляд, про зміну місця роботи чи проживання або про виїзд за межі району (міста) у службових справах; в) порушення заборони виходу з будинку (квартири) у визначений час, який не може перевищувати восьми годин на добу; г) порушення заборони перебування у визначених місцях району (міста); ґ) нереєстрація в органі внутрішніх справ.

Принагідно зазначимо, що більшість правопорушень цієї групи утворюють формальні склади - наявності шкідливих наслідків при цьому не потрібно. Нерідко на кваліфікацію скоєного впливають і такі ознаки об'єктивної сторони, як місце (скажімо, прикордонна зона), час (наприклад, порушення правил адміністративного нагляду, порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через територію України), характер та спосіб скоєння правопорушення (наприклад, незаконні дії щодо державних нагород). Частина проступків цієї групи можуть бути тривалими (наприклад, проживання без паспорта, ухилення від реалізації вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів).

Суб'єкт правопорушень, що посягають на встановлений порядок управління, здебільшого спеціальний - посадові та службові особи, які мають дотримуватися приписів державних органів, або виконувати вимоги уповноважених цими органами осіб, а також громадяни, що мають певні специфічні обов'язки (військовозобов'язані, учасники судових засідань, особи, що знаходяться під адміністративним наглядом).

Так, можна виділити такі категорії суб'єктів цих правопорушень: 1. Загальні суб'єкти. Це фізичні осудні особи, які на момент вчинення правопорушення досягли 16-річного віку. Наприклад, загальним є суб'єкт правопорушень, відповідальність за які передбачена статтями 185, 185 186', 202 КУпАП та деякими іншими.

2. Спеціальні суб'єкти. Це особи, які, крім ознак загального суб'єкта, мають також додаткові специфічні ознаки, пов'язані з віком, професійною чи службовою приналежністю, правовим статусом. Наприклад, до спеціальних суб'єктів можна віднести:

- громадян України - щодо недотримання паспортного режиму (ст. 197 КУпАП);

- осіб, які досягли 18 років - організатор масового заходу (ст. 185і КУпАП);

- керівників, начальників, посадових осіб, головних спеціалістів, інших посадових осіб, повноваження яких мають юридично значущий характер (ст. ] 89 КУпАП);

- осіб, які викликаються до органів попереднього розслідування (ст. 1854 КУпАП);

- осіб, зобов'язаних подавати статистичні дані (ст. 1863 КУпАП);

- осіб, які перебувають під адміністративним наглядом (ст. 187 КУпАП);