• при збагаченні - 50% витрат на роботу транспортних цехів, зношення інструментів та пристосувань, змінне обладнання, утримання основних засобів; цехові, загально рудникові та поза виробничі витрати;
• при огрудкуванні - утримання основних засобів, 50% витрат транспортних цехів, амортизація основних засобів, обслуговування виробництва, змінне устаткування, цехові, загально рудникові і поза виробничі витрати.
Результати розрахунків зведені в таблицю 5.5.
Таблиця 5.5. Результати розрахунків умовно-постійних витрат для підприємств гірничо-металургійного комплексу
Як видно з таблиці, частка умовно-постійних витрат зменшується зі збільшенням глибини переробки гірничо-металургійної сировини. Це має місце як при розрахунку витрат з відповідного технологічного процесу, так і за сукупними витратами всіх попередніх процесів. При виділенні відповідного процесу в самостійний господарчий підрозділ (юридичну особу), частка умовно-постійних витрат для всіх процесів у 2-6,8 раза є меншою в порівнянні з часткою умовно-постійних витрат для відповідного процесу.
На рисунку 5.14 наведено модель економічного аналізу (графік "витрати-результати") для металургійного заводу при вихідному обсязі виробництва металу 10 млн т. Середня вихідна собівартість 1 т металу — 2,15 млн грн., ціна І.т - 2,45 млн грн. Умовно-постійні витрати при Кп = 0,41 та Кп = 0,06 дорівнюють відповідно 0,882 та 0,129 млн грн. Обсяг виробництва металу, що забезпечує самоокупність при частці умовно-постійних витрат 0,41 та 0,06, дорівнює відповідно 7,46 та 3 млн т. Такі результати отримані при рівні рентабельності (прибуток до собівартості) 14%. За рентабельності 50% самоокупність досягається при виробництві металу відповідно 4,51 та 1,07 млн т.
Таким чином, як видно з рисунка 5.14, для комерційно самостійного металургійного виробництва, коли залізорудна сировина включається за оптовими цінами в змінні витрати металургійного комбінату (Кп - 0,06), навіть при падінні виробництва на 70%, підприємство продовжує одержувати прибуток (вихідна рентабельність дорівнює 14%). Якщо ж враховувати витрати лише за металургійним виробництвом (Кп = 0,41), то вже при падінні виробництва на 25,4% металургійний завод не одержує прибутку. За рентабельності 50% подібні результати досягаються при падінні виробництва, що становить відповідно 89,3 та 54,5%. Оскільки для гірничо-збагачувальних комбінатів Кп = 0,44...0,57, а для металургійного заводу Кп = 0,05...0,06, то падіння попиту на метал негативно відбивається на гірничорудній галузі. Оскільки металургійний завод враховує лише власні постійні витрати і не враховує постійні витрати попередніх виробництв, то тим самим він занижує загальний рівень собівартості при зниженні обсягу виробництва (за пропорційного зниження запасів рудної сировини). Як було показано вище, при падінні обсягу випуску продукції в 2 рази, відносна економія металургійного заводу за цих обставин становить 56,7% всіх витрат на виробництво.
Рисунок 5.14. Графік "витрати-результати" для металургійного заводу при вихідному обсязі виробництва металу 10 млн т
При зниженні обсягу споживання металу і залишкових запасах рудної сировини металургійний завод заробляє додатковий прибуток у майбутньому виробничому періоді, особливо при зростанні цін на цю сировину. Вигода металургійного підприємства тим більша, чим більше рентабельність виплавки металу перевищує рентабельність гірничо-збагачувальних підприємств. Такий ефект може бути визначений як "колоніальний ефект". Очевидно, що при збільшенні обсягу виробництва правіше лінії "а-а" (див. рисунок 5.14) відносний виграш отримують виробництва із більшою часткою умовно-постійних витрат. У нашому прикладі — це гірничі підприємства.
Таким чином, можна зробити висновок, що кожне наступне технологічне виробництво повинне враховувати умовно-постійні витрати всіх попередніх виробництв або ж структуру витрат лише свого виробництва (процесу). У цьому випадку досягається мінімальний негативний ефект при різкій зміні економічної кон'юнктури. Виконаний аналіз показав, що за сучасної системи ціноутворення, наприклад, в гірничо-металургійних галузях промисловості, підприємства, по-перше, обмінюються не прибутками, а збитками, що викликає кризу неплатежів і неспроможність підприємств без розкручування інфляційної спіралі виплачувати працюючим заробітну платню, а державі - податки. По-друге, чим більше падіння виробництва, тим більше воно погіршує фінансовий стан добре працюючих підприємств і держави в цілому. За таких обставин держава і добре працюючі підприємства дотують (утримують) фактично збанкрутілі підприємства і навіть галузі. Щоб уникнути при цьому негативного "колоніального" впливу технологій більш глибокої переробки на сировинні галузі, необхідно в основу розрахунків витрат покласти додану вартість.
Прийняття рішень із використанням граничного аналізу
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент підприємства» автора Хомяков В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Аналіз економічних параметрів підприємства в умовах значного падіння виробництва та інфляції“ на сторінці 2. Приємного читання.
