Існують й інші схеми (структури) управління.
Рисунок 3.10. Матрична структура управління: ЛК, ФК - відповідно лінійний і функціональний керівники
Принципи організації. Розрізняють такі основні принципи організації, як добір кадрів, обов'язки працівників, повноваження управляючих, делегування повноважень.
Найважливіший принцип організації - це добір кадрів. Як тільки КПРС під тиском різних обставин відмовилась від свого пріоритету в доборі кадрів (номенклатури), вона дуже швидко розвалилася, що призвело до розвалу велетенської держави - Радянського Союзу. Успіх будь-якої організації (підприємства) залежить від правильного добору кадрів у значно більшій мірі, ніж від будь-чого іншого.
Головна мета і обов'язок підприємства перед своїми працівниками, клієнтами, акціонерами це вижити. Тому прийняття на роботу кожного нового працівника повинно зміцнювати, а не послаблювати організацію. Якщо на організаційну структуру здійснюється тиск з метою проштовхнути в неї працівника, ділові якості якого не відповідають потрібним вимогам, організація "деформується". Це потребує перебудови службових обов'язків тих, хто буде пов'язаний з цим працівником. Тому такий захід має бути добре обґрунтованим. К.Кіллен вважає, що за новим працівником необхідно деякий час простежити, щоб впевнитися в тому, що він не заподіє шкоди організації.
Даючи згоду на умови найму, які йому запропоновані, працівник тим самим зобов'язується виконувати встановленим чином свої службові обов'язки під керівництвом безпосереднього начальника.
Як правило, угодою найму передбачається, що працівники зобов'язані виконувати всі розумні вказівки своїх начальників. Кожен працівник, незадоволений своєю роботою, має право на звільнення. Кожен наймач, незадоволений діяльністю працівника, має право його звільнити (з урахуванням законів та умов договору з профспілкою). Важливим обов'язком менеджерів є контроль за виконанням підлеглими дорученої їм роботи, за яку платять гроші. Робітники поважають менеджера, який вимагає від них відпрацювання заробітної плати. І навпаки, вони втрачають повагу до тих керівників, які дозволяють їм порушувати правила внутрішнього розпорядку або ледарювати.
Повноваження управляючих можуть бути формальними і неформальними. Формальні повноваження визначаються керівництвом. Ці повноваження і обов'язки передаються від начальника до підлеглого, створюючи відносини підлеглості (ланцюг командування). Неформальні повноваження пов'язані з авторитетом працівника.
Делегування повноважень - це наділення правами та обов'язками будь-якої особи в сфері компетенції відповідного менеджера. Відомі п'ять принципів, що підвищують ефективність делегування повноважень: діапазон контролю, принципи фіксованої відповідальності, відповідності прав та обов'язків, передачі відповідальності на якомога нижчий рівень, звітності про відхилення [31].
Діапазон контролю - це оптимальна кількість працівників, безпосередньо підлеглих одному менеджеру. Існує межа того обсягу робіт і кількості підлеглих, якими може ефективно управляти одна людина. Розрахунки Г.Саймона [33] показали, що для організації чисельністю 6500 працівників, середній діапазон контролю 3 потребує дев'яти рівнів ієрархії і 3280 чоловік управлінського персоналу, а діапазон контролю 9 потребує п'яти рівнів ієрархії і тільки 820 чоловік персоналу управління. Роу [33] стверджував, що економічність діапазону контролю може бути визначена так, як це показано на рис.3.11. Якщо керівник завжди вільний (нема підлеглих), то дуже великі витрати пов'язані з його простоєм. Але якщо підлеглих занадто багато, завантаженість керівника прийняттям рішень веде до того, що він стає практично недосяжним. Це різко збільшує витрати працівників на очікування в приймальні. Таким чином, доцільний діапазон контролю повинен враховувати загальні витрати на прийняття рішень.
Рисунок 3.11. Економічність діапазону контролю: 1 - простої керівника; 2 - витрати працівників на очікування; 3 - загальні витрати
В роботі [4] наведено методику обчислення діапазону контролю. Спеціаліст з менеджменту К. Кіллен вважає, що взагалі не може бути методики розрахунку ідеальної кількості працівників, підлеглих одному менеджеру. З його точки зору, тільки здоровий глузд та логіка допомагають визначити це число. Головними факторами, що визначають діапазон ефективного контролю, є:
• а) здібності начальника. Деякі керівники мають більші здібності, ніж інші, і успішно управляють великою кількістю працівників. Плануючи діапазон контролю, слід орієнтуватися на людину з середніми здібностями;
• б) здібності працівників. Працівники з меншими здібностями та підготовкою потребують від свого начальника більшої уваги, ніж більш здібні та кваліфіковані підлеглі;
• в) тип роботи. Якщо темп роботи визначається машинами, то працівники потребують меншого контролю;
• г) територіальне розміщення підприємства (організації);
• д) мотивація працівників. Працівники, незадоволені своєю роботою, потребують більш суворого контролю;
• е) важливість роботи. Чим вищу посаду займає працівник, тим більшу шкоду він може принести організації. Тому діапазон контролю для президента компанії (генерального директора) складає 3-5, а для майстра - до 40 і більше.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент підприємства» автора Хомяков В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Організація“ на сторінці 2. Приємного читання.
