Зважаючи на широку розгалуженість виробничого потенціалу, методів його діагностики виділяють доволі багато. Який із них доцільно застосовувати при проведені діагностики в системі управління залежить від:
• цілей і задач, що стоять перед керівництвом підприємства (або іншими користувачами результатів діагностики), на вирішення яких спрямоване вивчення виробничого потенціалу підприємства;
• виразності проблем щодо ефективного формування й раціонального використання виробничого потенціалу господарюючого суб'єкта з огляду на стан внутрішнього і зовнішнього середовища;
• методичної підготовки аналітика й інших аспектів.
В даному навчальному посібнику висвітлено декілька підходів щодо застосування комплексу методів оцінювання виробничого потенціалу підприємства.
Доволі повно такі методи діагностики проаналізовані й систематизовані І. В. Кривов'язюком [27].
Так, виділено [27] п'ять основних методів оцінки виробничого потенціалу підприємства: груповий метод, оцінка виробничого потенціалу за підходом Козаченка, оцінювання виробничого потенціалу на підставі аналізу рівня ефективного використання структурних робочих місць (СРМ), вимірювання величини виробничого потенціалу на базі поелементного підходу, оцінювання ефективності використання основних елементів виробничого потенціалу.
Груповий метод передбачає визначення і оцінювання таких показників, як коефіцієнти зносу, придатності, оновлення, вибуття, приросту основних засобів, а також фондовіддачі, фондомісткості, фондоозброєності, коефіцієнту реальної вартості основних засобів у майні підприємства, рентабельності основних засобів. Перевагою групового методу є те, що при його застосуванні виробничий потенціал розглядається як сукупність виробничих ресурсів цільового призначення, завдяки чому стає очевидною методика оцінки його величини як суми фізичних значень складових елементів. Проте, методу притаманні й окремі недоліки. Так, він не достатньо повно характеризує виробничий потенціал, адже не враховує такі його складові як технологію та інформованість. Крім того, метод не дає уявлення про розміри окремих його елементів і тим самим позбавляє можливостей підвищити ефективність формування й використання виробничого потенціалу за рахунок маневрування його структурою.
Оцінка виробничого потениіалу за підходом Козаченка здійснюється на підставі визначення коефіцієнтів: фізичного зносу за терміном експлуатації, фізичного зносу за показниками якості продукції, задоволення потреби в ресурсах, задоволення потреби в трудових ресурсах, відповідності кваліфікації управлінського персоналу, однодумності, згуртованості, а також шляхом оцінювання морального зносу устаткування, виявлення питомої ваги устаткування, що перебуває у відмінному стані. Цей метод дає комплексну характеристику рівню виробничого потенціалу підприємства, проте, вирізняється складністю розрахунків, громіздкістю формул і великою кількістю даних. Крім того, агрегування різних якісних характеристик стає можливим лише в тому випадку, якщо вдається знайти який-небудь загальний принцип оцінки, вимірювання, що дозволяє одночасно виразити різні якості.
Оцінювання виробничого потенціалу підприємства на підставі аналізу рівня ефективного використання структурних робочих місць (СРМ) включає визначення коефіцієнту резервування виробничого потенціалу даного СРМ, середнього значення нормативних коефіцієнтів ефективного використання робочого місця, потенціалу дільниць, а також незадіяного в основному виробництві виробничого потенціалу. Беззаперечно, такий метод дає змогу порівняти виробничі потенціали дільниць, цехів, підрозділів, що є його значною перевагою. Водночас у процесі його застосування виникає необхідність розрахунку потенціалів дільниць і структурних робочих місць, що ускладнює процес оцінки виробничого потенціалу. Також недоліком означеного методу є громіздкість розрахунків.
Вимірювання величини виробничого потенціалу підприємства на базі поелементного підходу здійснюється на основі визначення потенціалу основних фондів, потенціалу промислово-виробничого персоналу, вартості енергетичних ресурсів, вартості технології тощо. У цьому методі визначення величини потенціалу ґрунтується на оцінюванні вартості його елементів, що є найбільш уніфікованим і універсальним методом. Він вирізняється простотою розрахунків, показує виробничий потенціал кожного елементу, уможливлює більш об'єктивне визначення напрямків оптимізації структури потенціалу й шляхи його подальшого нарощування. Водночас метод недостатньо повно характеризує виробничий потенціал, адже не враховує матеріальну складову. Також унеможливлює оцінювання за допомогою одного кількісного показника склад і якість кожного елемента. При використанні методу вимірювання величини виробничого потенціалу на базі по-елементного підходу виникає велика можливість похибки в оцінці значень елементів, зумовлена наявністю взаємозв'язків між ними (ефекту автокореляції).
Оцінювання ефективності використання основних елементів виробничого потенціалу підприємства передбачає визначення показників фондовіддачі, коефіцієнтів змінності машинного парку, змінності роботи, віддачі застосованих основних засобів, змінності робочої сили, віддачі витрат на модернізацію основних засобів, а також продуктивності праці, віддачі повної заробітної плати, енерговіддачі, ефективності технології виробництва, технологічної оснащеності виробництва, віддачі інформаційних ресурсів, ефективності інформаційних ресурсів. В межах використання цього методу передбачено визначення інтегрального показника віддачі виробничого потенціалу. Основною перевагою застосування означеного методу є простота розрахунків. Також він уможливлює більш об'єктивне визначення напрямків оптимізації структури потенціалу й шляхів його подальшого нарощування. Проте, метод на основі використання основних елементів виробничого потенціалу не достатньо повно характеризує виробничий потенціал, адже не враховує матеріальну складову. Крім того, використання обумовлює необхідність поділу обладнання на групи, а обчислення натуральних показників доволі ускладнене при оцінюванні таких складних елементів виробничого потенціалу, як трудові ресурси, технологія, інформація [27].
Н. В. Касьянова з колективом співавторів [23] запропонувала методику визначення рівня виробничого потенціалу підприємства, що може включати як експрес-оцінку, так і деталізовану оцінку, проведені за різними напрямами дослідження. При експрес-оцінці рівня виробничого потенціалу підприємства достатньо розглянути три-п'ять ключових узагальнюючих показників оцінки кожної складової потенціалу. Водночас при деталізованій оцінці кількість аналізованих показників має бути значно ширшою.
Методика оцінки виробничого потенціалу передбачає діагностику в два етапи: підготовчого та розрахункового.
Підготовчий етап діагностики здійснюється у такій послідовності:
Крок 1. Визначення рівнів виробничого потенціалу підприємства та їхня характеристика (наприклад: високий, середній, низький, критичний рівень виробничого потенціалу).
Крок 2. Розробка узагальнюючих і приватних показників оцінки ефективності використання виробничого потенціалу підприємства за видами (основні й оборотні фонди, трудові ресурси).
Крок 3. Визначення граничних значень раніше визначених показників (крок 2) з урахуванням рівнів виробничого потенціалу підприємства (крок 1).
Крок 4. Присвоєння кожному значенню показника, що потрапили до інтервалу, визначеного у кроці 3, бальної характеристики. Найбільший бал повинен відповідати найсприятливішому інтервалові, найменший бал – найкритичнішому інтервалові (наприклад, отримане при оцінці значення, що потрапило в інтервал 1-10 балів; в інтервал 2-8 балів; в інтервал 3-6 балів; в інтервал 4-4 бала).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Діагностика в системі управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методичні підходи до аналізу і оцінки виробничого потенціалу“ на сторінці 1. Приємного читання.
