Крок 5. Визначення мінімального і максимального значення бальної шкали в межах використовуваної групи показників (наприклад, якщо оцінка трудових ресурсів підприємства проводиться за трьома показниками, то мінімальне значення в бальній шкалі буде дорівнювати: 3 (кількість показників) χ 4 (кількість балів самого критичного інтервалу) = 12 балів. Максимальне значення в бальній шкалі буде дорівнює: 3 (кількість показників) × 10 (кількість балів найсприятливішого інтервалу) = 30 балів).
Крок 6. Присвоєння інтервалам, визначеним у кроці 3, бальних значень (наприклад, інтервал 1 – 25-30 балів; інтервал 2 – 20-24 бали; інтервал 3 – 15-19
балів; інтервал 4 – 12-14 балів. Рекомендується проводити дану розбивку, використовуючи метод експертної оцінки).
Крок 7. Визначення експертним шляхом вагових коефіцієнтів по кожній груш, що входить у структуру виробничого потенціалу підприємства (основний і оборотний капітал, трудові ресурси). Значення коефіцієнта, що перевищує 1, свідчить про потенційні можливості в найближчому часі з даної категорії (наприклад, ваговий коефіцієнт, рівний 1,2 у групі "трудові ресурси", може свідчити про те, що в наступному році планується перепідготовка кадрів підприємства, що включає освоєння нових комп'ютерних розробок, запроваджених на підприємстві).
Розрахунковий етап здійснюється шляхом реалізації таких кроків:
Крок 1. На основі вихідних даних на кожному підприємстві визначають і оцінюють коефіцієнти у кожній структурній групі, надалі кожному показникові кожної групи присвоюють відповідну кількість балів.
Крок 2. Підсумовують бали у кожній структурній групі.
Крок 3. Визначають середній бал виробничого потенціалу підприємства з урахуванням вагових коефіцієнтів.
Крок 4. Присвоюють виробничому потенціалу підприємства визначену характеристику залежно від отриманого балу.
Градація рівнів виробничого потенціалу підприємства має такий вигляд:
• високий рівень виробничого потенціалу підприємства – позначення А – характеризується тим, що вироблена продукція успішно продається; частка ринку стабільна; фізичний обсяг виробництва збережений; підприємство володіє значним ринковим потенціалом, його стан на ринку стійкий; техніка і технологія, використовувані у виробництві продукції знаходяться в доброму стані; техніко-економічні показники виробництва не нижче середньогалузевих;
• середній рівень виробничого потенціалу підприємства – позначення В – характеризується тим, що підприємство успішно функціонує в бізнесі, а наявні труднощі ефективно переборюються завдяки працюючим механізмам адаптації: вироблена продукція продається; частка ринку не стабільна, але в середньому
за період спостереження підтримується на визначеному рівні; фізичний обсяг виробництва продукції збережений (хоча можливе його відносне зменшення в окремі періоди); технічна і технологічна база в задовільному стані; ефективність використання техніки і технології відповідає середньогалузевим показникам;
– низький рівень виробничого потенціалу підприємства – позначення С – характеризується наявністю хронічних порушень більшості параметрів усіх функціональних складових: проблемами із забезпеченням підприємства основними виробничими фондами, сировиною, матеріалами, трудовими ресурсами, неефективне їхнє використання; наявні втрати на ринках виробленої продукції (зниження частки ринку або ж загрозливо тривожне зниження фізичного обсягу виробництва); значні втрати ринкового потенціалу (несприятливі зміни в складі конкурентів, клієнтури, асортименту продукції); наявні проблеми з технічного і технологічного забезпечення виробничої діяльності; ефективність використання основних виробничих фондів, трудових і матеріальних ресурсів нижчі від середньогалузевого рівня [23].
Натомість Р. О. Толпежніков [43] виділяє п'ять основних методів оцінювання виробничого потенціалу підприємства: еквівалентний, функціональний, кореляційний, вартісний та комбінований. їхня сутність полягає у наступному.
• 1. Еквівалентний метод – оцінка виробничого потенціалу здійснюється за величиною будь-якого з його елементів, в який за допомогою спеціальних коефіцієнтів переводяться інші його елементи. Він ґрунтується на взаємозамінності елементів. Цей метод дозволяє виразити величину виробничого потенціалу у вигляді величини одного з його елементів, але має такі недоліки:
– весь виробничий потенціал визначається в одиницях виміру того ресурсу, в який переводяться інші види ресурсів;
– існує певна проблема у достовірності визначення коефіцієнтів заміщення і оцінки складу та якості ресурсів;
– при використанні цього методу такі елементи, як технологія і інформація, або не враховуються взагалі, або враховуються частково.
• 2. Функціональний метод – передбачає, що величина виробничого потенціалу дорівнює обсягу вироблюваної продукції, а величини окремих його елементів визначаються через питомі ваги продукції, у виробництві якої ці елементи мають вирішальне значення. Метод є найпростішим, але і найменш точним, оскільки:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Діагностика в системі управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методичні підходи до аналізу і оцінки виробничого потенціалу“ на сторінці 2. Приємного читання.
