Найбільш простим методом оцінювання ліквідності і платоспроможності є аналіз ліквідності балансу, який ґрунтується на порівнюванні окремих груп активів підприємства різного рівня ліквідності із окремими групами джерел формування його капіталу різних термінів сплати боргів.
Для здійснення аналізу ліквідності балансу формують один із видів аналітичного (агрегованого) балансу. При цьому аналіз здійснюють по наступних етапах.
Перший етап. Активи підприємства ранжують у порядку зниження їх ліквідності – від абсолютно ліквідних грошових коштів до неліквідних видів необоротних чи піших активів.
Другий етап. Для спрощення процесу аналізу активи поділяють на чотири групи: група А1 – абсолютно ліквідні активи; група А2 – швидко ліквідні активи; група А3 – активи із середнім рівнем ліквідності; група А4 – важко ліквідні і неліквідні активи.
Третій етап. Джерела формування капіталу підприємства ранжують у порядку віддаленості строку виплати боргів від найбільш термінових до безтермінових.
Четвертий етап. Усі пасиви поділяють на чотири групи: група П1 – найбільш термінові борги; група П2 – відносно термінові борги; група П3 – середньотермінові борги; група П4 – довгострокові і безстрокові пасиви.
П'ятий етап. Порівнюють окремі групи активів і пасивів між собою й визначають ступінь ліквідності балансу.
Аналізуючи ліквідність активів підприємства важливо пам'ятати, що їх відносять до тієї чи іншої групи не лише виходячи з їхньої здатності трансформуватися у грошові кошти, а й залежно від доцільності такого перетворення з одночасним забезпеченням стабільної господарської діяльності підприємства.
Наприклад, якщо у підприємства є чотири основних види активів:
• 1) будівля у гарному стані, розташована у бізнес-центрі міста. У підприємства є декілька потенційних покупців, спроможних сплати реальну ринкову вартість даної будівлі;
• 2) запаси сировини і матеріалів, попит на які на ринку значний;
• 3) готова продукція, яка у даний момент внаслідок сезонності не користується достатнім попитом на ринку;
• 4) дебіторська заборгованість недостатньо платоспроможних покупців, за якою є небезпека невчасного розрахунку дебіторів.
На перший погляд найбільш ліквідною є будівля. Адже її продаж може відбутися швидко за реальними ринковими цінами. Проте, у разі такого продажу підприємство позбавиться можливості ведення власної господарської діяльності на власній території і втратить свій майновий потенціал. Тому з точки зору забезпечення функціонування підприємства у перспективі будівля має відноситися до найменш ліквідних активів (четверта позиція серед наведених у прикладі активів) – тобто таких, продаж яких недоцільний.
Реалізація виробничих запасів, незважаючи не те, що вони користуються попитом на ринку, по-перше, облишить підприємство засобів діяльності, по- друге, може відбуватися за зниженими цінами і у такий спосіб погіршить фінансовий стан підприємства. Отже, виробничі запаси також не доцільно відносити до високоліквідних активів, а вважати їх відносно ліквідними (третя позиція із чотирьох наведених у прикладі).
Продаж готової продукції, хоча вона і не користується достатнім попитом на ринку в аналізований період часу і може реалізовуватися за зниженими цінами, тим не менше вплине на діяльність підприємства цілком позитивно – знизить завантаженість складів, пожвавить збутову діяльність. Отже, у наведеному прикладі це буде друга позиція за ліквідністю активів.
Дебіторська заборгованість, яка виникла внаслідок реалізації готової продукції, хоча і є "сумнівною", має визнаватися найбільш ліквідною. Адже з точки зору забезпечення нормального функціонування підприємства її
перетворення у грошові кошти навіть через судові процедури є найбільш виправданим. Подібна логіка застосовується для диференціації усіх видів активів на групи з різним рівнем ліквідності.
Відносно того, які активи і пасиви мають бути віднесеними до конкретних аналітичних груп, у науковій літературі та практиці немає єдиної думки. Адже за різних умов функціонування, у різних господарюючих суб'єктів така приналежність активів і пасивів може істотно різнитися. Нижче наведено найбільш загальний підхід до диференціації активів, а також оптимальні варіанти поділу пасивів при здійсненні внутрішньої і зовнішньої фінансової діагностики.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Діагностика в системі управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Аналіз ліквідності балансу“ на сторінці 1. Приємного читання.
