Розділ «2.2.3. Вербальні та невербальні ознаки неправди»

• розповідали про події, які добре знали, але які відбулися з іншими людьми;

• події передавали реальні, але переносили їх в іншу обстановку або змішували за часом;

• передані відомості розбивали на окремі блоки, які передавали стислими, продуманими фразами;

• використовували занадто очевидну інформацію для неправди, яку легко перевірити ще раз, очікуючи, що саме тому у достовірності не засумніваються;

• деталізували нещиру інформацію, щоб представити її більш реальною;

• недостовірну інформацію зв'язували з достовірною (метод напівправди);

• намагалися поводитися спокійно, не стежили уважно за поведінкою співрозмовника, не відводили погляд при уточнюючих питаннях, намагалися говорити рівним голосом, швидко й упевнено відповідати на додаткові питання.

Невербальні ознаки неправди

Характеристики голосу. Найбільш характерні ознаки нещирості, у тому числі хвилювання, що проявляються в голосі при передачі нещирої інформації наступні:

• мимовільна зміна інтонації;

• зміна темпу мови;

• зміна тембру голосу;

• поява тремтіння в голосі;

• поява пауз при відповідях на запитання, які не повинні були викликати утруднення;

• занадто швидкі відповіді на запитання;

• демонстративне підкреслення (виділення) за допомогою мовних засобів - інтонацією, паузами яких-небудь фрагментів переданої інформації, маскуючи або спотворюючи дійсне відношення до неї.

Міміка. Орієнтуючись на вираз обличчя партнера по спілкуванню для індикації неправди, частіше увага спостерігача звертається на наступні параметри:

• "погляд, що бігає";

• легка неприродна посмішка;

• мікронапруга м'язів обличчя;