Розділ «2.2.2. Невербальні засоби спілкування»

• до інформації,

• до людини.

Обличчя і його вираження легше контролюються людиною, чим інші невербальні ознаки, тому їм легко навчитися, і, відповідно, ввести нас в оману.

Таким чином, мімічна сторона спілкування вкрай важлива для повноцінного взаєморозуміння, виражаючи, насамперед, емоційний стан та емоційне відношення під час взаємодії.

Жести — рухи, що мають сигнальне значення в спілкуванні; це виразні рухи головою, рукою або кистю, які проявляються у процесі спілкування. Жести в процесі спілкування не тільки супроводжують мову. На основі жестів можна зробити висновок про відношення людини до якої-небудь події, особи, предмета.

Жест також може свідчити про бажання людини, його стани. Особливості жестикуляції можуть служити підставою для висновку про певну психологічну властивість.

Існує багато класифікацій жестів за різними підставами. Приведемо деякі з них.

За фізичною природою жести можна розділити на дві великі групи: головні й мануальні (ручні). Друга група, включає підгрупи жестів, виконуваних однієї рукою або обома руками, і жестів, що різняться по активно використовуваній частині рук: пальцевих, кистьових, ліктьових, плечових або змішаних.

По характеру впливу на людину, виділяють візуальні, візуально-акустичні, візуально-тактильні жести.

Ще одна класифікація жестів:

• комунікативні, виразні рухи, що заміняють елементи мови;

• ілюструючи, що підкреслюють, супроводжують мовлення поза мовним контекстом;

• модальні, що виражають оцінку, відношення до предметів, явищ навколишнього середовища.

Розрізняють також довільні й мимовільні жести. Довільними є рухи голови, рук або кистей, які вчиняються свідомо. Такі рухи можуть перетворитися з часом і повторенням в мимовільні жести. Мимовільними є рухи, вчинені несвідомо. Часто їх позначають також як рефлекторні рухи. Як правило, вони бувають уродженими (захисний рефлекс) або придбаними.

За допомогою жестів передається близько 40% інформації.

Візуальний контакт. Контакт очей - винятково важливий компонент процесу комунікації. Близько 80% вражень людина отримує через органі зору. Погляд виконує роль керуючого впливу, забезпечуючи зворотний зв'язок про поведінку партнера й ступень його залучення в комунікацію. Велика роль погляду й в обміні репліками, де він виконує сигнальну функцію; бере участь у вираженні інтимності й регулюванні дистанції.

Психологами відзначаються наступні функції погляду в спілкуванні:

• інформаційний пошук (у ході взаємодії мовець дивиться на слухаючого наприкінці кожної репліки й в опорних пунктах усередині репліки, а слухаючий - на мовця, для отримання зворотного зв'язку);

• оповіщення про звільнення каналу зв'язку;

• прагнення приховувати або виставляти своє "Я";