Розділ «14.10. Маркетинг товаропросування фірм на світових ринках. Новітні технології товаропросування у міжнародному ринку: франчайзинг, мерчандайзинг»

- безпосередній та опосередкований збут;

- величина рівня збуту;

- один і декілька шляхів збуту;

- власні та іноземні органи розподілу;

- індивідуальний і коопераційний шлях розподілу.

Безпосередній експорт (імпорт) виступає в ситуації, коли підприємство самостійно проводить роботу щодо розподілу на території євроринку. Ця форма стосується в основному великих підприємств і великих концернів, які передають товар до своїх закордонних філій, а потім продають його в країні призначення через свої канали збуту або за допомогою торговельних посередників. У такому разі можливі два типи збуту: безпосередній (наприклад, автомобільні підприємства) або опосередкований (наприклад, продовольчі товари). Опосередкований експорт (імпорт), як правило, стосується малих і середніх підприємств, які самостійно не займаються розподілом на закордонних ринках, а продають товар гуртовим або торговельним підприємствам у країні виробника.

Безпосередній збут полягає у просуванні товару від виробника до споживача за допомогою власних чи пов'язаних із підприємством структур розподілу. Опосередкований збут виступає в ситуації передачі завдань розподілу за умов гуртової чи роздрібної торгівлі. Існують два варіанти поведінки підприємства: продаж товару в країні походження або продаж товару в країні призначення через закордонну філію фірми.

Довжина каналу збуту означає кількість торговельних посередників між країною виготовлення товару та остаточним споживачем у країні призначення. У рамках рішень між одним чи багатьма каналами збуту можна виокремити багато форм збуту, одночасно впроваджених на території євроринку.

Органи розподілу можна виокремити з погляду їх прав та економічної незалежності від підприємства і поділити на власні маркетингові органи та іноземні маркетингові органи. В останніх виокремлюються дві форми: самостійні правові органи, економічно залежні від підприємства, та самостійні правові органи, економічно не залежні від підприємства. До іноземних органів розподілу можна також додати всі незалежні інституції та осіб, які провадять діяльність розподілу за дорученням підприємства (маклери, експедитори та ін.).

Розподіл на євроринку може набути двох форм: індивідуальної та коопераційної. Індивідуальну форму каналів збуту, як правило, вибирають великі підприємства із надійною позицією на євроринку та відповідним фінансовим забезпеченням і кількістю коштів. Коопераційна форма стосується зазвичай малих та середніх підприємств із метою спільного розподілу на євроринку. Потрібно звернути увагу на можливість настання розподільної залежності між виробничими підприємствами, органами та системами розподілу. Розподільна залежність може бути одно - або обопільна і виникає з частки в торговельних підприємствах, як наслідок коопераційних домовленостей, стратегічних альянсів, взаємних погоджень і т. ін.

Важливим елементом євророзподілу виступає опис структур торгівлі, які мають вплив на решту інструментів стратегії розподілу. Процес змін в Європі, пов'язаний зі створенням ЄВР, гомогенізація попиту, ефект зниження цін значною мірою впливають на зміни у структурі торгівлі. Спостерігається тенденція до концентрації торгівлі на території ЄВР. Вона спричинена, насамперед експансією торговельних концернів на території євроринку. Основним критерієм, що дає змогу описати структуру торгівлі та її концентрацію, є аналіз кількості магазинів, обороту магазинів та кількості зайнятих у торгівлі на території країн Європейського Внутрішнього Ринку.

В окремих країнах ЄВР структура торгівлі помітно відрізняється. Велика концентрація торгівлі та домінування великих супермаркетів виступає в Австрії, Фінляндії, Швеції, Голландії, а також на так званих трьох ключових ринках: у Великій Британії, Франції та Німеччині. Це переважно країни, з яких походять торговельні концерни, які протягом багатьох років розбудували власні торговельні мережі на внутрішніх національних ринках і на найближчих зарубіжних національних ринках.

Важливим елементом євроторгівлі є виокремлення деяких типів магазинів, які існують на євроринку. На цьому ринку цільовим є поділ магазинів з погляду на програму надання послуг. За цим принципом можна виділити:

1. Дисконтні магазини та магазини з великим обсягом продажу:

o галузеві дисконти;

o спеціалізовані магазини;

o спеціалізовані багатогалузеві магазини;

o торгові доми та гіпермаркети, які практикують самообслуговування.

2. Малі магазини, що продають товари високої якості та за високою ціною:

o галузеві магазини;