TextBook Гетьманський блазень на розворі сидів і ногами баламкав.
«Здоров був, панє Рачок!» — гукнув йому над самим ухом Мручко.
Рачок вирячився на його: «По-людському ваша милість балакати не вміють? Гукає, як пастух на волів. Бе-ре-жись!» — наслідував Мручків голос і так, як він, голову задер і брови на шнурок стягнув.
Мручко по голові Рачка погладив: «Добре людей удаєш, хоч сам не дуже на чоловіка скидаєшся.»
«Велика мені честь бути чоловіком. Кусаються, як пси, крутяться, як замотиличені вівці, вертяться, як тріска в ополонці, один другого на палю саджає, як мотиля на іглу, і це люди? Це люди?»
«Ваша милість, мабуть, нині лівою ногою з ліжка встали», — відповів йому Мручко.
«А ви хотіли, щоб я на голові ходив?»
«На голові ні, але Рачок так і рачки лазити повинен.»
«І без мене доволі таких, що рачкують, хто перед царем, хто перед королем, а хто перед гетьманом майбутнім.»
«То й такі є?»
«А ви ж як гадали? Одні перед Войнаровським стеляться, як трава під вітер, а другі перед Орликом нижче води лягають. Тільки про гетьмана, про Івана Степановича, забули.»
Його голос дрижав. Мручкові жаль зробилося блазня. Руку йому подав: «Не сумуй, брате! Є й такі, що не забувають і не забудуть ніколи.»
Рачок зіскочив з розвори. «Сотнику! — говорив. — Невже ж ми нашого гетьмана поховаємо в чужій землі і дальше помандруємо світами?»
В тім простім, буцім дитячім, питанню було так багато смутку, що Мручкові аж в очах почорніло. «Живі живе гадають,» — відповів.
«Зробимо, що нам мус прикаже. Іван Степанович не схоче, щоб ми замість добувати волю, біля його могили сторожами стояли».
«Не схоче, — притакнув Рачок. — А все-таки важко самому на чужій землі зоставатися».
«Мойсей теж помер, не дійшовши до обітованої землі. Але чого ми це Івана Степановича за живота в домовину кладемо? Хай здоровий живе!» — гукнув, і блазень на кутні зуби всміхнувся.
«Цей один, мабуть, про себе не думає,» — подумав собі Мручко, доходячи до гетьманських возів. Вартові на сторожі стояли.
Чура вибіг йому назустріч.
«Гетьман тут, чи до короля пішов?»
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Мазепа. З-під Полтави до Бендер» автора Лепкий Богдан на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „23“ на сторінці 2. Приємного читання.