Розділ «Підступність і кохання»

Вурм виходить, президент походжає замислений.

Ява сьома

Фердінанд. Президент. Вурм, який невдовзі виходить.

Фердінанд. Ви наказали, батьку...

Президент. На жаль, я змушений робити це щоразу, коли хочу мати втіху побачити свого сина... Залиште нас самих, Вурме! Фердінанде, останнім часом я спостерігаю за тобою і не помічаю в тобі вже тієї юнацької щирості й жвавості, що досі так тішили мене. Якась дивна туга затьмарює твоє обличчя. Ти уникаєш мене, уникаєш свого товариства. Пхе! Юнакові твоїх літ можна скоріше пробачити десять гулянок, ніж один-єдиний напад такої туги. Залиш її для мене, любий мій! Дозволь мені влаштувати твоє щастя і ні про що інше не думай, тільки сприяй моїм намірам. Підійди і обійми мене, Фердінанде!

Фердінанд. Ви сьогодні дуже ласкаві, тату!

Президент. Тільки сьогодні, шельмо?.. І це «сьогодні» ти вимовляєш отак скривившись? (Урочисто.) Фердінанде! Задля кого пішов я небезпечною стежкою до серця нашого князя? Задля кого я навіки розлучився з сумлінням і небом? Слухай, Фердінанде... Я розмовляю зі своїм сином... Кому я звільнив місце, усунувши мого попередника? Цей вчинок тим глибше крає мені серце, чим старанніше силкуюсь я сховати ножа від людських очей! Слухай же, Фердінанде! Задля кого я все це зробив?

Фердінанд (відступає з жахом). Невже задля мене, тату? Не на мене ж має впасти кривавий відблиск того злочину? Всемогутній Боже! Краще було б зовсім не з’являтися на світ, ніж стати приводом для такого лиходійства.

Президент. Що? Що таке? Але дарма, твоя голова повна романтичних вигадок... Фердінанде! Я хочу поговорити спокійно, зухвалий хлопчиську... Отак ти віддячуєш за мої безсонні ночі? За невсипущі турботи? За те, що мене вічно жалить скорпіон сумління? На мене впаде тягар відповідальності. Прокляття, кара Божа — все впаде на мене. Ти дістанеш своє щастя з других рук. Злочин не заплямовує спадкоємця.

Фердінанд (піднімає правицю до неба). Урочисто зрікаюся спадщини, яка нагадуватиме мені про страхітливий злочин батька!

Президент. Слухай, хлопче, не гніви мене! Якби й я так міркував, ти все життя плазував би в поросі.

Фердінанд. А все ж, тату, це набагато краще, ніж плазувати навколо трону!

Президент (тамуючи гнів). Гм!.. Ти не розумієш свого щастя. Туди, куди багато інших, хоч як докладають сил, а не можуть видряпатися, ти піднісся за іграшки, немов у сні! У дванадцять років ти — прапорщик! У двадцять — майор! Я домігся цього у князя. Ти скинеш військовий мундир і вступиш до міністерства. Князь говорив мені про посаду таємного радника, про службу в посольстві... про надзвичайні відзнаки. Перед тобою відкривається прекрасне майбутнє. Рівний шлях до трону, а потім і на самий трон. Якщо тільки є сенс міняти справжню владу на її зовнішні ознаки. Хіба тебе це не приваблює?

Фердінанд. Ні, бо моє уявлення про велич і щастя не зовсім таке, як ваше... Вашого щастя рідко хто може досягти, не знищивши ближнього. Заздрість, страх, прокляття — ось ті похмурі дзеркала, в яких являється велич володаря. Сльози, прокльони, розпач — ось та жахлива трапеза, якою втішаються оті уславлені щасливці. Вони підводяться від неї сп’янілі і так, хитаючись, і відходять у вічність до Божого престолу. Мій ідеал щастя скромніший, він у мені самому! В моєму серці — всі мої бажання!

Президент. Майстерно! Неперевершено! Прекрасно! Після тридцятирічної перерви я знову на першій лекції!.. Шкода тільки, що моя голова в п’ятдесят літ уже тупувата до навчання. Проте, щоб не марнувався такий рідкісний талант, я дам тобі пару, і ти зможеш перед нею досхочу вправлятися в цих пишномовних дурницях. Ти повинен зважитись... сьогодні ж зважитись на одруження.

Фердінанд (вражений, відступає). Тату!

Президент. Не треба мені твоєї подяки. Я послав леді Мілфорд візитну картку від твого імені. Не гаючи часу, їдь до неї і скажи, що ти її наречений.

Фердінанд. До леді Мілфорд, тату?

Президент. Ти ж її знаєш?

Фердінанд (у нестямі). Чи є в державі хоч один ганебний стовп, який би її не знав! Але я, мабуть, смішний, що сприймаю всерйоз ваші жарти, любий тату? Чи ви хотіли б бути батьком негідника-сина, який одружиться з привілейованою блудницею?