Розділ «Підступність і кохання»

Міллер (не помітивши нічого, до майора). Що це означає, бароне? Я вас не розумію.

Фердінанд (підводить його до Луїзи). Тим краще зрозуміла вона.

Міллер (припадає до неї). О Боже! Доню моя!

Фердінанд. Бліда як смерть! Аж тепер мені подобається твоя дочка! Такою прекрасною твоя побожна, чесна дочка не була ще ніколи... Бліда як мрець... Подих Страшного суду, що стирає полуду з усякої брехні, здмухнув грим, яким ця майстерна облудниця ввела в оману навіть духів світла. Це її найкращий вираз обличчя! Вперше її справжнє лице! Дозволь мені поцілувати його! (Хоче підійти до неї.)

Міллер. Назад! Геть! Не зачіпай батькового серця, хлопчиську! Я не зумів уберегти її від твоїх пестощів, але зумію вберегти від твого знущання.

Фердінанд. Чого тобі, сивий блазню? Мені до тебе байдуже! Не втручайся в гру, яку так явно програно! Чи, може, й ти хитріший, ніж я думав? Чи не позичав ти свого шістдесятирічного досвіду доччиній розпусті, споганивши цю поважну сивину ремеслом звідника? О, коли цього не було, то ляж, бідолахо, і вмри... Ще є час. Ти ще можеш спочити навіки в блаженній омані: «Я був щасливий батько!» Бо через хвилину ти шпурнеш отруйну гадюку до пекла, яке її породило, проклянеш дарунок і того, хто дав, а тоді, зневажаючи Бога, зійдеш у могилу. (До Луїзи.) Кажи, нещасна! Писала ти цього листа?

Міллер (застерігаючи Луїзу). Ради Бога, доню! Не забувай, не забувай!

Луїза. О, цей лист, тату!

Фердінанд. Що, він потрапив не в ті руки? Хвала випадкові, він, бува, вчинить таке, що його не втне і найбільший розум, і в судний день він зможе виправдатися краще, ніж дотепність усіх мудреців... Випадок, кажу я? О, без волі Всевишнього й горобець не впаде на землю... То хіба не Всевишній схотів, щоб з диявола була зірвана личина?.. Я чекаю на відповідь! Писала ти цього листа?

Міллер (до Луїзи, благально). Сміливіше! Сміливіше, доню! Скажи лише «так» — і по всьому.

Фердінанд. Цікаво! Цікаво! Батька теж обдурено! Всіх обдурено! Гляньте, навіть у неї, безсоромної, язик не повертається востаннє збрехати! Заприсягнись Богом, грізним поборником правди: писала ти цього листа?

Луїза (після тяжкої внутрішньої боротьби, під час якої вона запитально поглядала на батька, твердо йрішуче). Так, писала.

Фердінанд (перелякано зупиняється). Луїзо! Ні! Присягаюся своєю душею, ти брешеш! Навіть невинність у катівні визнає за собою злочини, яких вона ніколи не робила. Я спитав занадто гостро, правда ж, Луїзо? Ти призналась тільки тому, що я спитав занадто гостро?

Луїза. Я сказала правду.

Фердінанд. Ні, кажу тобі! Ні! Ні! Ти не писала його. Це зовсім не твоя рука. А якби й твоя, то хіба ж підробити письмо важче, ніж занапастити серце? Скажи мені правду, Луїзо... або, ні, ні, не кажи... Скажеш — і я загину... Збреши, Луїзо, збреши!.. О, якби ти придумала зараз хоч якунебудь брехню, кинула б її мені з невинним, ангельським виглядом, переконала б тільки моє вухо, тільки моє око, підло обдуривши серце... О Луїзо! Від одного такого слова вся правда покинула б світ, а добро зігнуло б спину, як придворний лакуза! (Боязким, тремтячим голосом.) Писала ти цього листа?

Луїза. Присягаюсь Богом, грізним поборником правди, так!..

Фе рдінанд (після паузи, з виразом глибокої скорботи). Жінко, жінко! Якими очима ти дивишся на мене! Коли з такими очима пропонують райську втіху, то навіть у пеклі, серед приречених на вічну муку, ти не знайдеш жодного покупця... Чи ти знала, чим була для мене, Луїзо? Ні! Не може бути! Ти не знала, що для мене ти була всім. Усім! Це мізерне, нікчемне слово, але вічність ледве вміщає його в собі. Цілі світи рухаються в ньому своїми шляхами... Все! І так злочинно цим гратися?.. О, це жахливо!

Луїза. Ви чули моє визнання, пане фон Вальтер. Я сама себе прокляла. Ідіть же тепер. Покиньте господу, в якій ви були такі нещасливі.

Фердінанд. Добре! Добре! Я ж спокійний... Спокійний, кажуть, буває й той жахливий край, де пройшла чума... Я так само спокійний. (Подумавши.) Ще одне прохання, Луїзо... останнє! Голова моя палає, наче в гарячці. Мені треба освіжитися. Чи не приготуєш мені склянку лимонаду?

Луїза виходить.