Розділ «Підступність і кохання»

Луїза. Волі, кажете ви? Од моєї волі?.. Геть, варваре! Повісь нещасного над пекельною прірвою, — вимагай чогось від нього, блюзни й питай, чи це його воля?.. О, ти надто добре знаєш, як міцно, мов ланцюгами, сплутують нам руки родинні почуття. Ну та годі, мені вже однаково! Диктуйте далі! Я ні про що більше не думаю. Я безсила перед диявольськими підступами. (Знову сідає.)

Вурм. «Цілісінькі дні, мов Аргус, пильнує мене...» Написали?

Луїза. Далі! Далі!

Вурм. «Учора до нас приходив президент. Смішно було дивитись, як бідолашний майор захищав мою честь».

Луїза. О, чудово, чудово! Розкішно! Ну, далі!

Вурм. «Я мусила вдати, що зомліла... що зомліла, щоб не зареготати».

Луїза. О Боже!

Вурм. «Але мені скоро вже не стане сили носити маску... носити маску... Аби я вже нарешті могла його позбутися... »

Луїза (зупиняється, підводиться, ходить по кімнаті, похиливши голову, ніби шукає щось долі; потім знов сідає, пише). «...позбутися».

Вурм. «Завтра він на службі... Пильнуйте, коли він од мене піде, і приходьте на умовлене місце...» Написали «умовлене»?

Луїза. Я написала все.

Вурм. «На умовлене місце до вашої відданої... Луїзи».

Луїза. Тепер тільки адресу.

Вурм. «Панові гофмаршалу фон Кальбу».

Луїза. Боже всемогутній! Це ім’я таке саме чуже моєму слухові, як і ці ганебні рядки моєму серцю!.. (Підводиться, довго дивиться нерухомим поглядом на листа, нарешті віддає його секретареві; каже кволим, ледь чутним голосом). Візьміть, пане. Моє чесне ім’я... Фердінанда... всю радість свого життя я віддаю до ваших рук... Я тепер — жебрачка.

Вурм. О ні! Не журіться, люба мадемуазель! Я щиро співчуваю вам. Можливо... Хтозна?.. Я міг би на дещо заплющити очі... Справді! їй-богу! Я співчуваю вам!

Луїза (дивиться на нього нерухомим, пронизливим поглядом). Мовчіть, пане. Ви накличете на свою голову щось страхітливе.

Вурм (намагається поцілувати їй руку). Уявімо собі, що я попросив би цю гарненьку руку... То як, люба панночко?

Луїза (велично і погрозливо). То я б задушила тебе першої шлюбної ночі, а потім з радістю віддала б себе на колесування. (Хоче йти, але швидко повертається.) Ми вже скінчили, пане? Тепер я вільна пташка?

Вурм. Ще одна дрібничка, панночко. Ви мусите піти зі мною і присягнутись, що написали цього листа добровільно.