Розділ «Підступність і кохання»

Луїза. Я знаю, чого ви смієтесь... Але я й не сподіваюся знайти там милосердя, боронь Боже! Тільки відразу... відразу до чужих сліз. Я чула, ніби можновладці не знають, що таке горе... і знати не хочуть. Я розповім князеві, що таке горе. Я корчитимусь у смертельних муках, хай побачить, яке воно. Я розпачливо голоситиму, хай зрозуміє, що таке горе. І коли від цього видовища волосся йому стане сторч, я ще й крикну йому, що в годину смерті і в земних богів клекотить у грудях і що Страшний суд пересіє королів та злидарів в одному решеті. (Поривається йти.)

Вурм (втішно). Ідіть, ідіть! Ви й справді нічого розумнішого не вчините. Я раджу вам — ідіть, і даю вам слово, що князь задовольнить ваше прохання.

Луїза (враз спиняється). Що ви кажете? Ви самі радите мені йти? (Швидко повертається.) Гм! Що ж це я роблю? Мабуть, щось погане, коли мені радить його ця людина... Звідки ви знаєте, що князь задовольнить моє прохання?

Вурм. Бо він не зробить цього задарма.

Луїза. Не зробить задарма? А яка ж ціна його людяності?

Вурм. Вродлива прохачка буде достатньою ціною.

Луїза (стоїть закам ’яніла, потім каже уривчастим голосом). Боже праведний!

Вурм. Сподіваюся, що таку помірну плату за батька ви не вважатимете надто високою?

Луїза (ходить по кімнаті, у нестямі). Так! Так! Це правда! Вони, ваші можновладці, захищені від правди своїми власними пороками, як мечами херувимів. Тату, хай на поміч тобі прийде Всемогутній! Твоя дочка краще помре, аніж візьме на себе гріх!

Вурм. Це буде новина для бідного покинутого всіма в’язня. «Моя Луїза, — сказав він мені, — повалила мене на землю. Моя Луїза мене й підніме». Я біжу, мамзель, переказати йому вашу відповідь. (Удає, ніби хоче йти.)

Луїза (поспішає за ним і затримує його). Стривайте! Стривайте! Майте терпець! Який моторний стає цей сатана, коли йому треба довести людину до сказу! Я його повалила. Я мушу й підняти. Скажіть! Порадьте! Що я можу? Що я повинна зробити?

Вурм. Є тільки один спосіб!

Луїза. Тільки один?..

Вурм. Ваш батько теж хотів би...

Луїза. Мій батько теж? Який же це спосіб?

Вурм. Легкий для вас.

Луїза. Я не знаю нічого тяжчого за ганьбу.

Вурм. Аби ви тільки погодились звільнити майора.

Луїза. Від його кохання?.. Ви глузуєте з мене? Як же я можу звільнити його чи не звільнити, коли те кохання відібрано в мене силоміць?

Вурм. Ви не так мене зрозуміли, панночко! Майор повинен відступити перший і добровільно.