Розділ «Підступність і кохання»

Гофмаршал. Голубе! Ви жахнетесь, як почуєте... Пам’ятаєте той бал при дворі... двадцять років тому... ну, пам’ятаєте, на ньому вперше танцювали англійську кадриль, а графові фон Мершауму капнуло на доміно гарячим воском з люстри? Ах, Боже мій, звичайно, ви пам’ятаєте!

Президент. Хто б міг таке забути?

Гофмаршал. От бачите!.. Принцеса Амалія в розпалі танців загубила тоді підв’язку. Всі, певна річ, були страшенно переполохані. Фон Бок і я, — ми тоді були ще камер-юнкерами — плазуємо по всій залі, шукаючи підв’язку. Нарешті я побачив її. Фон Бок помітив це... Він миттю підбігає, висмикує у мене з рук підв’язку і — прошу вас! — подає принцесі, таким чином перехопивши в мене її комплімент. Що ви на це скажете?

Президент. Яке зухвальство!

Гофмаршал. Перехопивши належний мені комплімент. Я думав, що зомлію. Нечувана підступність! Нарешті я набираюся мужності, підходжу до її світлості й кажу: «Ваша ясновельможність! Фон Бок мав щастя передати вам підв’язку, але той, хто перший побачив її, винагороджений у душі й мовчить».

Президент. Браво, гофмаршале! Бравісімо!

Гофмаршал. І мовчить... Проте я не забуду цього фон Бокові до Страшного суду. Підлий, улесливий лакуза! І це ще не все... Коли ми вдвох кинулись одночасно додолу по підв’язку, фон Бок стер мені всю пудру з правого боку перуки, і для мене пропав весь бал.

Президент. І він одружиться з леді Мілфорд і стане першою особою при дворі.

Гофмаршал. Це мені як ніж у серце. Першою особою? Першою? Чому першою особою? І чому неодмінно стане нею?

Президент. Бо мій Фердінанд не бажає, а більше немає охочих.

Гофмаршал. Невже у вас нема ніякого способу примусити майора одружитись? Хоч якогось хай навіть і не зовсім звичайного! Адже для нас тепер усі способи добрі, аби тільки позбутися ненависного фон Бока!

Президент. Я знаю лише один спосіб, і від вас залежить, чи ми скористаємося ним.

Гофмаршал. Від мене? А який саме?

Президент. Посварити майора з його коханкою.

Гофмаршал. Посварити? Як? І це маю зробити я?

Президент. Якщо ми викличемо в нього підозру до дівчини, то доможемося свого.

Гофмаршал. Пустить чутку, що вона злодійка, — ви це маєте на думці?

Президент. Та ні! Як ви могли до такого додуматись!.. Що вона має іншого.

Гофмаршал. І кого саме?

Президент. Вас, бароне.