Розділ «Підступність і кохання»

Вурм. Чудово. Але слід було б її справді зганьбити.

Президент. А проте, як добре передумати, мені не треба було піддаватися. То була просто погроза, якої він, мабуть, не виконав би.

Вурм. Не кажіть. Роздратована пристрасть здатна на будь-яку божевільну вихватку. Ви казали, що пан майор завжди був невдоволений вашим урядуванням. Я вірю цьому. Переконання, які він виніс із академії, зразу здалися мені підозрілими. Навіщо ті фантастичні мрії про велич душі й благородство при такому дворі, де найвища мудрість полягає у вмінні бути одночасно і великим, і малим! Він надто юний і палкий, щоб йому сподобався неквапливий, звивистий шлях підступності. Зачепити його можна тільки чимсь великим і незвичайним.

Президент (похмуро). Але чим це велемудре зауваження може зарадити нашій справі?

Вурм. Воно допоможе вашій вельможності знайти рану, а може, й підкаже спосіб лікування її. Пробачте, але людині з такою вдачею не можна було ні довіряти своїх таємниць, ні доводити до того, щоб вона стала вашим ворогом. Пан майор зневажає ті засоби, що допомогли вам стати при владі. Можливо, що досі тільки синівське почуття тримало в ньому на припоні язик зрадника. Дайте йому привід позбутися цього почуття, переконайте його, раз по раз нападаючи на його пристрасть, що ви не такий уже й ніжний батько, і в його серці переважать обов’язки патріота. Так, уже саме дивне бажання принести правосуддю таку незвичайну жертву могло б спокусити його на те, щоб самому скинути батька.

Президент. Вурме... Вурме... Ви підводите мене до страшної прірви.

Вурм. Я хочу вас од неї відвести, ласкавий пане. Чи можу я говорити щиро?

Президент (сідаючи). Як злочинець зі своїм поплічником!

Вурм. Отже, ви, пробачте мені, здається, завдячуєте своє президенство гнучкості досвідченого придворного. То чому ж ви не виявили її як батько? Я пригадую, як щиросердо ви умовляли колись свого попередника зіграти партію в пікет і до півночі сиділи в нього, по-дружньому попиваючи бургундське, хоч тієї ж ночі мала вибухнути міна й висадити бідолаху в повітря... Нащо ви показали синові, хто його ворог? Йому зовсім не треба було знати, що мені відомі його любовні справи. Вам слід було підкопатися під цей роман з боку дівчини і вберегти серце свого сина! Ви діяли б тоді, як розумний генерал, що атакує ворога не в центрі, а намагається роз’єднати його загони!

Президент. Як же це зробити?

Вурм. Дуже просто. Та й не всі ще карти бито. Забудьте на деякий час, що ви батько. Не змагайтеся з пристрастю, яка тільки зростає від опору. Дозвольте мені, на її ж власному теплі, виплекати хробака, який її підточить.

Президент. Вельми цікаво.

Вурм. Або я погано розуміюся на барометрі душі, або пан майор такий самий шалений в ревнощах, як і в коханні. Збудіть у ньому підозру до дівчини — байдуже, справедливу чи ні. Одного грана дріжджів досить, щоб почала шумувати вся бочка.

Президент. А де взяти той гран?

Вурм. Ось ми й дійшли до головного... Насамперед, ласкавий пане, поясніть мені, чим ви ризикуєте, якщо майор і далі відмовлятиметься вволити вашу волю, і чи для вас дуже важливо покласти край цьому романові сина з міщанкою і одружити його з леді Мілфорд?

Президент. І ви ще питаєте, Вурме? Якщо цей шлюб майора з леді не відбудеться, я ризикую своїм впливом, коли ж я спробую присилувати майора, то ризикую головою!

Вурм (жваво). А тепер ласкаво прошу вислухати мене. Пана майора ми обплутаємо хитрощами. А проти дівчини використаємо всю вашу владу. Ми продиктуємо їй любовну записку до третьої особи і спритно підкинемо цю записку майорові.

Президент. Дурниці. Ніби вона так одразу й погодиться підписати собі смертний вирок!

Вурм. Муситиме, якщо ви дасте мені цілковиту волю. Я знаю наскрізь це добре серце. В неї тільки двоє смертельно вразливих місць, які ми й використаємо, щоб узяти собі в спільники її сумління, — батько та майор. Останній не гратиме тут ніякої ролі; тим легше буде нам скористатися музикантом.

Президент. Як, наприклад?