Розділ «Підступність і кохання»

Фердінанд. Моя мова буде коротка, міледі.

Леді. Отже?

Фердінанд. Я людина честі.

Леді. Я вмію цінувати це.

Фердінанд. Я лицар.

Леді. Найкращий у країні.

Фердінанд. І офіцер!

Леді (улесливо). Ви називаєте те, що є і в інших. Чому ж замовчуєте ті переваги, які властиві тільки вам?

Фердінанд (холодно). Тут вони мені не потрібні.

Леді (з дедалі більшим острахом). Але ж як я повинна розуміти цю передмову?

Фердінанд (повільно і з притиском). Як опір моєї честі, якщо вам заманеться домагатись одруження зі мною.

Леді (спалахнувши). Що це означає, пане майор?

Фердінанд (спокійно). Це голос мого серця, герба і шпаги!

Леді. Шпагу дав вам князь.

Фердінанд. Мені дала її держава рукою князя. Серце дав мені Бог. А гербові вже півтисячоліття!

Леді. Ім’я монарха...

Фердінанд (запально). Хіба монарх може порушувати закони людства чи карбувати вчинки, як він карбує монети? Він і сам не може піднятися вище честі, проте може заткнути їй рота своїм золотом! Він може прикрити свою ганьбу горностаєвою мантією. Прошу вас, годі про це, міледі... Йдеться не про знехтування якихось перспектив, не про предків, не про цю шпагу, не про те, що говоритимуть при дворі! Я ладен через усе це переступити, аби тільки ви переконали мене, що нагорода не гірша від самої жертви.

Леді (з болем, відступаючи від нього). Пане майор! Такого я не заслужила!

Фердінанд (бере її за руку). Пробачте! Ми розмовляємо тут без свідків... Обставини, які звели нас сьогодні... і ніколи більше не зведуть... дають мені право, змушують мене не приховувати від вас мого найпотаємнішого почуття!.. Я не здатен зрозуміти вас, міледі. Ви вродлива і розумна, вас міг би покохати кожен чоловік, а ви зважились віддатися князеві, який бачить у вас тільки жінку. І ця жінка не соромиться пропонувати іншому чоловікові своє серце?

Леді (схвильовано дивиться йому в вічі). Кажіть усе!