Розділ «Розбійники»

Шпігельберг (що весь час сидів у кутку, жестикулюючи так, ніби обмірковував якісь проекти, раптом дико схоплюється). La bourse ou la vie![86] (Хапає за горло Швейцера, а той спокійно відштовхує його до стіни.)

Моор жбурляє листа додолу і вибігає з кімнати. Всі схоплюються.

Роллер (услід йому). Моор! Куди ти, Моор? Що з тобою?

Грімм. Що з ним? Що з ним? Він блідий як мрець.

Швейцер. Гарні, мабуть, новини! Дай-но подивимось...

Роллер (піднімає з землі лист і читає). «Нещасний брате!» Веселенький початок! «Поспішаю коротко повідомити тебе, що твої сподівання марні. Іди туди, звелів переказати тобі батько, куди ведуть тебе твої ганебні вчинки. Не сподівайся також, каже він, виблагати колись прощення біля його ніг, якщо не виявиш готовності просидіти на хлібі й воді в найглибших підвалах його башт, аж поки твоє волосся виросте, як орлине пір’я, а нігті твої обернуться в пташині кігті. Це його власні слова. Він наказує мені закінчити на цьому листа. Прощай навіки! Мені жаль тебе.

Франц фон Моор».

Швейцер. Премилий братик! Що й казати! Цього каналію звуть Францом?

Шпігельберг (підкрадаючись). Про хліб і воду йде мова? Чудове життя! Але я подбав для вас про краще! Чи не говорив я, що мені врешті-решт доведеться думати за всіх вас?

Швейцер. Що там меле ця бараняча голова? Цей віслюк береться думати за всіх нас?

Шпігельберг. Зайці ви всі, каліки, кульгаві собаки, якщо бракує вам сміливості зважитись на щось велике!

Роллер. Ну, хай ми й справді такі, і ти маєш рацію, але хіба допоможе нам вирватись із цього клятого становища те, на що ти хочеш зважитись? Допоможе?

Шпігельберг (гордо сміється). Бідолашний! Вирватись із цього становища? Ха-ха-ха! Вирватись із цього становища? А на щось мудріше хіба не вистачить твого розуму? І з цим твоя шкапа трюхикає до стайні? Шпігельберг був би сучий син, якби думав з цього починати. Це зробить вас героями, кажу тобі, баронами, князями, богами!

Рацман. Чи не забагато для одного маху? Але така робота має бути, певно, карколомна, можна й головою накласти.

Шпігельберг. Нічого тут не треба, крім відваги, бо все, що стосується винахідливості, я цілком беру на себе. Сміливіше, Швейцер, кажу я. Сміливіше, Роллер, Грімм, Шуфтерле! Більше відваги!

Швейцер. Відваги? Якщо річ тільки в цьому, то відваги в мене вистачить, щоб босим пройти через пекло.

Шуфтерле. Вистачить і в мене — з самим чортом зчепитися під шибеницею за бідного грішника.

Шпігельберг. Оце по-моєму! Коли у вас справді є відвага, то хай хтось із вас вийде і скаже: він ще має що втрачати і не все йому треба здобувати!

Шварц. Правду кажучи, було б що втрачати, якби я схотів утратити те, що маю ще придбати!

Рацман. Так, під три чорти! Було б що й придбати, якби я схотів набувати те, чого не можу втратити.