Розділ «Розбійники»

Швейцер. А я що казав?

Косінський. Прокляття! Смерть і пекло! Вона писала: їй запропонували вибір — або побачити мене мертвим, або стати полюбовницею князя. У боротьбі поміж честю й коханням вона вибрала останнє, і (сміється) я був урятований.

Швейцер. І що ж ти зробив?

Косінський. Я стояв, мов громом приголомшений!.. «Крові! — була перша моя думка: — Крові!» — остання. З піною на устах прибігаю додому, вибираю тригранну шпагу і стрімголов мчу до міністра, — адже він, це він був клятим звідником. Мене, мабуть, помітили, коли я був іще на вулиці, бо, коли я зійшов нагору, всі двері були зачинені. Шукаю, розпитую. «Він поїхав до князя», — відповідають мені. Я — туди, а його там і не бачили. Повертаюсь назад, виламую двері, знаходжу його і хочу вже... коли раптом п’ятеро чи шестеро слуг вискакують із засідки і виривають у мене шпагу.

Швейцер (тупаючи ногою). І йому все минулось, і ти пішов ні з чим?

Косінський. Мене схопили, віддали до суду, як карного злочинця, і з ганьбою — зауважте собі, з особливої ласки! — з ганьбою вигнали за кордон. Мої маєтки дісталися у винагороду міністрові, моя Амалія залишилася в пазурах тигра, вона згасає і нудить світом, а моя помста змушена безсило схилятися під ярмом деспотизму.

Швейцер (устає, гострить шпагу). Це вода на наш млин, отамане! Тут є що підпалити!

Моор (що досі схвильовано ходив туди й сюди, швидко обертається до розбійників). Я повинен її бачити... В дорогу. Забирайте все!.. Ти залишаєшся з нами, Косінський!.. Швидше.

Розбійники. Куди, що?

Моор. Куди! Хто це питає — куди? (До Швейцера, гнівно.) Ти, зраднику, хочеш затримати мене? Але присягаюся небом...

Швейцер. Зрадник? Я? Іди хоч у пекло, я піду за тобою.

Моор (палко обнімає його). Брате! Ти підеш за мною... Вона плаче, вона згасає! В дорогу! Швидше! Всі — у Франконію. За тиждень ми повинні бути там...

Виходять.

Завіса

Дія четверта 

Ява перша

Сільська місцевість біля замку Моорів.

Розбійник Моор, Косінський — віддалік.

Моор. Іди вперед — доповіси про мене. Ти все пам’ятаєш, що треба сказати?

Косінський. Ви граф фон Бранд, їдете з Мекленбурга, я — ваш стайничий... Не турбуйтесь, я добре зіграю свою роль. Прощавайте! (Виходить.)