Розділ «Розбійники»

Шварц. Роллера повісили, і з ним ще чотирьох.

Рацман. Роллер? Лиха година! Коли ж це... Звідки ти це знаєш?

Шварц. Вже більше трьох тижнів, як його посадили, а ми нічого не знаємо; йому вже тричі допит учиняли, а ми нічого не чули! Його катували й випитували — де отаман? Бравий хлопець нічого не виказав; вчора йому був суд, а сьогодні вранці він на кур’єрських вирушив до диявола.

Рацман. Прокляття! Отаман про це знає?

Шварц. Тільки вчора про це довідався. Він лютує, як дикий вепр. Ти ж знаєш, він завжди шанував Роллера більше, ніж кого іншого, а тут іще тортури... Канати і драбини вже принесли до вежі, але це не допомогло; він сам у капуцинській рясі прокрався до нього і хотів помінятися з ним одягом. Роллер рішуче відмовився; і от він дав клятву, від якої в нас аж мороз пройшов поза шкірою: запалити йому такий похоронний смолоскип, який ще жодному королеві не світив, — смолоскип, від якого задимляться і обвугляться їхні спини. Мені страшно за місто. Він давно вже гострить на нього зуби за його ганебне святенництво, а ти ж знаєш, коли він сказав: «Я це зроблю!» — то це все одно, якби хто з нас уже зробив це.

Рацман. Це правда! Я знаю отамана. Коли б він дав слово сатані піти в пекло, то не став би молитися, навіть якби половиною «Отченашу» міг здобути собі вічне спасіння. Але ж бідолашний Роллер! Бідолашний Роллер.

Шпігельберг. Memento mori![116] Та це мене не хвилює. (Наспівує пісеньку.)

Я йшов повз шибеницю нині

І думав так, моргаючи здаля:

Он ти гойдаєшся у самотині,

То хто з нас дурень — ти чи я?

Рацман (схоплюється). Стривай! Постріл!

Чути постріли і гомін.

Шпігельберг. Ще один?

Рацман. А ось і знов! Отаман!

За сценою співають:

Не доведеться нюренбержцям

На гак повісить нас.

Не доведеться нюренбержцям

На гак повісить нас.